Роберто Чінголані
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Роберто Чінголані | |
|---|---|
| італ. Roberto Cingolani | |
 | |
| Народився | 23 грудня 1961 (62 роки) Мілан, Італія |
| Країна |  Італія |
| Діяльність | фізик |
| Alma mater | University of Barid (1985) |
| Посада | Minister of the Ecological Transitiond[1] |
| Партія | незалежний політик |
 Роберто Чінголані у Вікісховищі | |
Роберто Чінголані (нар. 23 грудня 1961, Мілан) — італійський фізик, директор Італійського технологічного інституту Генуї.
Дитинство провів у Барі[2], де 1985 закінчив фізичний факультет університету Барі. Також в Барі він здобув докторський ступінь (листопад 1988 р.), продовживши навчання 1990 р. у Вищій нормальній школі (Піза).
З 1988 по 1991 рік був членом інституту Макса Планка в Штутгарті, південна Німеччина, під керівництвом професора фізики Клауса фон Кліцзінга, лауреата Нобелівської премії. Пізніше науковець переїхав до Японії, щоб працювати в Токійському університеті, але через смерть батька йому довелося повернутися до Італії .[2]
З 1991 по 1999 рік перебував на посаді наукового співробітника, а потім доцента загальної фізики на кафедрі матеріалознавства Університету Саленто (на той час називався Університетом Лече). У період з 1997 по 2000 рік був запрошеним професором в Токійського університету, Японія, а потім в Університеті Співдружності у Вірджинії, США.[3]
З 2000 по 2005 р. перебував на посаді професора загальної фізики на інженерному факультеті університету Саленто, де заснував та керував Національною лабораторією нанотехнологій Лечче .[4]
У 2001 році він працював експертом в прокуратурі Риму, провівши низку опитувань, пов'язаних зі справами Марти Руссо та Унабомбер .[5]
Із грудня 2005 року він є науковим керівником та директором Італійського технологічного інституту (IIT) Генуї.[6]
У грудні 2015 року йому було присвоєно Римську премію у сфері наукових досягнень «за те, що він дав життя Італійському технологічному інституту, передовому дослідницькому центру національного та міжнародного значення, поєднуючи навички наукового аналізу, організації та адміністративної виваженості».[7]
27 червня 2019 року його було призначено на посаду головного директора з питань технологій та інновацій Leonardo SpA .[8]
- Премія юних дослідників Philips (1980)
- Премія юних дослідників Philips (1981)
- Премія Італійського фізичного товариства (1986)
- Премія італійського товариства фізики (1990)
- Премія «Ugo Campisano» Національного інституту фізики матерії (1999)
- Премія Італійського товариства фізики — STMicroelectronics (2000)
- Великий приз Гіппократа дослідника року у сфері медицини (2010)
- Премія «Технологія для добра» — премія Thinker від IBM (2018)
- «Світ такий маленький, як апельсин. Просте обговорення нанотехнологій» Роберто Чінголані, Il Saggiatore, жовтень 2014 року.
- «Люди та гуманоїди. Життя з роботами» Роберто Чінголані та Джорджіо Метта, редактор Il Mulino, травень 2015 року.
- ↑ Ministri e Sottosegretari | www.governo.it
- ↑ а б Repubblica.it — Divertimento, avventura e competizione Ecco gli ingredienti per fare ricerca
- ↑ FermiNewsGenova — Intervista a Roberto Cingolani. Архів оригіналу за 15 жовтня 2020. Процитовано 29 серпня 2019.
- ↑ Istituto italiano di tecnologia: dieci risposte — Made in Italy — Blog — Le Scienze
- ↑ [201359 — Processo d'appello per l'omicidio della studentessa Marta Russo | RadioRadicale.it]
- ↑ RadioRadicale.it — Audizione di Roberto Cingolani e Gabriele Galateri di Genola alla Commissione Attività Produttive della Camera dei Deputati sulla questione della partecipazione dell'IIT alle startup, marzo 2015
- ↑ ilSole24ore.com — Premi sviluppo paese
- ↑ Il Sole 24 Ore Radiocor Plus — Leonardo: Profumo rafforza la squadra di vertice e crea 3 unità organizzative
- Італійський технологічний інститут
Wikiquote contiene citazioni di o su Roberto Cingolani
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Роберто Чінголані
- Roberto Cingolani, Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 15 marzo 2011, Treccani.it — Enciclopedie on line.
- TechnologyReview.it - Scenari Tecnologici 2025, intervista a Roberto Cingolani (gennaio 2014).
 | |
|---|---|
| Наука | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | GND: 122891902X · GKG: /g/120x5_3l · ICCU: CFIV321410 · J9U: 987007338099005171 · LCCN: n2014189029 · NCF: ncf11874931 · NUKAT: n2020026668 · SHARE: 276585 · SUDOC: 077869907 · VIAF: 27144928029554340303 |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
