Павло Андрійович Римар
Солдат
Загальна інформація
Народження	8 липня 1980(1980-07-08) м. Тернопіль
Смерть	1 лютого 2015(2015-02-01) (34 роки) с. Преображенка, Каланчацький район, Херсонська область, Україна
Поховання	Микулинецький цвинтар
Alma Mater	Тернопільська школа-колегім Патріарха Йосифа Сліпого
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили України
Формування
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Римар Павло Андрійович у Вікісховищі

Павло́ Андрі́йович Ри́мар (8 липня 1980, м. Тернопіль — 1 лютого 2015, поблизу с. Преображенка Каланчацького району Херсонської області) — український військовик, журналіст. Член НСЖУ (грудень 2009^[1]).

Навчався у Тернопільській ЗОШ № 16 (1–9 класи), ЗОШ № 12 (10-11 класи), яку закінчив у 1997 році. Активно займався спортом, відвідував секцію боротьби в одній зі спортивних шкіл Тернополя. Грав у КВК, колекціонував різноманітні військові речі: каски, ножі тощо. Зі слів класного керівника у 16-ій школі Галини Герман Павло був толерантний, тактовний, веселим, життєрадісним — лідером у класі.

У 1997—2001 роках навчався на факультеті психології (спеціальність «Практична психологія») у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка.

Від 27 листопада 2001 до 8 жовтня 2002 року служив у Внутрішніх військах України (ВЧ 3008, м. Вінниця).

Добровольцем пішов до батальйону територіальної оборони, з липня 2014 року ніс службу на блокпостах на в'їзді в Крим у складі 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч».

Загинув близько 3:00 ранку 1 лютого 2015 року під час пожежі та вибуху складу боєприпасів на території старої ферми у польовому таборі ЗСУ поблизу с. Преображенка Херсонської області, де розміщувалися бійці Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч». Тоді в пожежі загинуло шестеро військовослужбовців.

Поховали Павла Римара на Микулинецькому цвинтарі Тернополя 6 лютого 2014 року. Цей день у Тернопільській області був оголошений Днем жалоби за загиблими бійцями «Збруча»^[2].

Одруженим не був. Батько Павла, майор міліції, помер у 2002 році. Залишилася мати Тетяна і молодший брат Віталій.

• почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно)^[3];
• «Почесний громадянин міста Тернополя» (2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, який виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України^[4].

• Список тернопільців, які загинули під час АТО
• Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень — лютий 2015)

• Автобіографія.
• Яворська, А., Ковальова, О. Пекуче сузір'я Червоного Чабана / Анастасія Яворська, Олена Ковальова // Вільне життя плюс. — 2015. — № 10 (6 лют.). — С. 3.
• Сумний, І. Загинуло шість бійців з Тернопілля… Не на війні / Іван Сумний // Свобода. — 2015. — № 8 (4–6 лют.). — С. 8.

Зовнішні відеофайли
	Одразу з двома бійцями попрощалися тернополяни на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. 6 лютого.

• На Херсонщині в районі виконання завдань військовослужбовців ЗС України сталася надзвичайна подія [Архівовано 2 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Сайт Міністерства оборони України. — 2015. — 1 лютого.
• Тернопільщина у жалобі за загиблими бійцями батальйону «Збруч» [Архівовано 10 травня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Тернопільської ОДА. — 2015. — 2 лютого.
• Прокуратура знайшла винуватця пожежі на Херсонщині, внаслідок якої загинули шестеро військових [Архівовано 16 серпня 2015 у Wayback Machine.] // ТСН. — 2015. — 2 лютого.