Рахиль
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Рахиль | |
|---|---|
_-_Fran%C3%A7ois_Lemoyne_(71).jpg) | |
| Народилася | не раніше 1870 до н. е. і не пізніше 1590 до н. е. |
| Померла | не раніше 1770 до н. е. і не пізніше 1490 до н. е. Ханаан |
| Поховання | Гробниця Рахилі |
| Національність | Гебреї |
| Діяльність | домогосподарка |
| Знання мов | Canaanited |
| Посада | пророк |
| Батько | Лаван[1] |
| Мати | Adinahd[2] |
| Брати, сестри | Лія |
| У шлюбі з | Яків[3] |
| Діти | Йосип[4] і Веніямин[5] |
Рахи́ль (Рахіль) — одна з двох дружин патріарха Якова, молодша донька Лавана, молодша сестра Лії, мати Йосипа та Веніямина — праотців двох з 12 колін (племен) народу ізраїльського.
Про Рахиль розповідає Книга Буття. У своїй втечі у Гарран, до його дядька по матері — Лавана, патріарх Яків зустрічає Рахиль, яка пасе вівці свого батька, та закохується в неї. Щоби змогти на ній одружитися Яків наймається пасти вівці у Лавана, батька Рахилі, на 7 років. Проте Лаван не тримає слова віддати Якову жінкою Рахиль, а натомість одружує на Якові спочатку старшу дочку — Лію. Проте Лаван віддає через тиждень Якову і Рахиль, але з умовою відпрацювати на нього наступні 7 років. Хоча Яків більше любив Рахиль, проте Господь зробив Рахиль безплідною, а Лія народила йому дітей (Бут. 29:31). Згідно звичаїв цього часу, Рахиль віддала свою служницю Білгу для народження дітей для неї і Білга породила на її колінах (Бут. 30:3). Яків узяв все своє зароблене та сім'ю утікає від Лавана, а Рахиль забирає з собою також домашніх божків (Терафимів)(Бут. 31:19). Ця її дія не має пояснення у Біблії та існують різні її трактування. Яків мав дві дружини — Лію, Рахіль, і служниці дружин — Зілпу та Білгу. Від них народились сини:
- Сини Лії: Рувим (Ре'увен), Симеон (Шім'он), Леві (Левій), Юда (Ієгуда), Завулон (Зевулун), Іссахар.
- Сини Білги: Дан, Нафталі.
- Сини Зілпи: Гад, Ашер.
- По багатьох роках Рахиль також народжує синів: Йосифа (Йосефа), Веніамина (Біньяміна). Ці чотири жінки є праматерями Дванадцяти племен Ізраїля.
Разом з Яковом Рахиль повертається у землю Ханаану. Бог посилає Якова у Бет-Ел, де він мав осісти та поставити жертовника єдиному богу. По дорозі з Бет-Елу у Ефрату (Вифлеєм-Ефрату, Ефрата — плодоносний, івр. אפרת \ ה), при народженні Веніамина Рахиль помирає. Рахіль похована у Вифлеємі (Бут. 35:19).
Знаменита Гробниця Рахилі розташована по дорозі з Вифлеєму в Єрусалим, виокремлене місце від Вифлеєму (не в самому місті)[6][7][8][9]. Існує з глибокої давнини і є місцем паломництва. У 1840 році Мозес Монтефіоре після відвідування цих місць пожертвував гроші на реставрацію могили. Це місце є святе як для євреїв, так і для мусульман і християн.
У Книзі пророка Єремії пророк каже «Так говорить Господь: Чути голос у Рамі, плач та ридання гірке: Рахиль плаче за дітьми своїми, не хоче потішена бути за діти свої, бо нема їх…» (Єр. 31:15). Ці сльози означали руйнуванна Храму, вигнання і вивезення у полон ассирійцями юдеїв — дітей Рахилі, їх страждання. Проте у наступному вірші Господь дає їй надію: «Так говорить Господь: Стримай голос свій від голосіння, і від сльози свої очі, бо є нагорода для чину твого, говорить Господь, і вони вернуться з краю ворожого!».
У другому розділі Євангелія від Матвія, це посилання з Єремії інтерпретується як прогноз вбивства немовлят у Вифлеємі Іродом Великим, коли він хотів вбити народженого Ісуса.
У мистецтві та літературі образ Рахилі був сюжетом багатьох творів. Так Мікеланджело створив скульптуру Рахілі над усипальнею папи Юлія ІІ, а багато художників малювали її образ на картинах. Колядка «Не плач, Рахиле», видана у греко-католицькому виданні почаївського Богогласника наприкінці XVIII століття, є прикладом церковної лірики українського літературного бароко[10].
- ↑ 16 // Genesis, בְּרֵאשִׁית, Första Moseboken
- ↑ ויצא // סֵפֶר הַיָּשָׁר — 1552.
- ↑ 28 // Genesis, בְּרֵאשִׁית, Första Moseboken
- ↑ 24 // Genesis, בְּרֵאשִׁית, Första Moseboken
- ↑ 18 // Genesis, בְּרֵאשִׁית, Första Moseboken
- ↑ «Гробница Рахили, Вифлеем» — сайт «Гений Путешествий» [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ «Отели вблизи Могилы Рахили, Вифлеем» — сайт «Hotels.com»[недоступне посилання] (рос.)
- ↑ Александр Элькин, «Гробница Рахели», сайт «Лехаим» [Архівовано 15 вересня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ сайт «Путеводитель по Израилю»: Гробница Рахили [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Церковна лірика на litopys.org.ua. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 31 грудня 2012.
- «Святе Письмо Старого та Нового Завіту». Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.
- Рахиль // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1561-1562. — 1000 екз.
- Рахиль у wibilex.de(нім.)[недоступне посилання з липня 2019]
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
