Раул Ліну
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Раул Ліну | |
|---|---|
| порт. Raul Lino da Silva | |
,_cropped.png) | |
| Народився | 21 листопада 1879[1][4][5] Лісабон, Португалія[6] |
| Помер | 13 липня 1974[1][2] (94 роки) або 15 липня 1974[3] (94 роки) Лісабон, Португалія[6] |
| Поховання | Атлантичний океан |
| Країна |  Португалія[7][8][9].svg){kind=small} Португальське королівство |
| Діяльність | архітектор |
| Знання мов | португальська[4] |
| Напрямок | середземноморське відродженняd |
| Нагороди | |
Раул Ліну да Сілва, більш відомий як Раул Ліну (21 листопада 1879, Лісабон — 13 липня 1974) — португальський архітектор, дизайнер, теоретик архітектури та письменник. Архітектурні тези та дослідження Ліну оберталися навколо теорії Casa Portuguesa (порт., португальський будинок) — ідеалізованої концепції португальської житлової архітектури, планування та способу життя.
Міста Кашкайш і Сінтра, уздовж Португальської Рив'єри, можуть похвалитися найбільшою концентрацією споруд Ліну. Він відігравав значну роль у космополітизації Кашкайшу як літнього курорту для заможних і знатних людей.
Рауль Ліну да Сілва народився 21 листопада 1879 року в Лісабоні, Португалія, у родині заможного торговця будівельними матеріалами. Фінансове становище його сім'ї дозволило Ліну (1890 р.) навчатися у Віндзорі, Англія, протягом трьох років. Після навчання у Британії Ліну переїхав до Німеччини, де продовжив навчатися і почав працювати в ательє німецького архітектора Альбрехта Гаупта до 1897 року, до повернення Португалії, щоб завершити свою архітектурну освіту.
.png)
Повернувшись до Португалії, в 1897 році Ліну почав працювати у батьковому бізнесі. У цей же час він починає свої подорожі по Португалії та вивчення регіоналізмів в архітектурі та стилі, приділяючи особливу увагу спочатку регіону Алентежу .
Архітектор розробив і створив понад 700 проектів. Багато з них у середземноморському відродженні та м'якому португальському стилі .
Він був членом-засновником Національної Академії Образотворчих Мистецтв у 1946 році.
Ліну був звичним письменником-колумнистом у різних португальських газетах і журналах, включаючи Diário de Notícias, Diário Popular і Atlantida.
Ліну також написав багато книг і статей про теорію архітектури португальського будинку — A Casa Portuguesa (Португальський дім (1929)), Casas Portuguesas (Португальські будинки (1933)) та L'Evolution de l'Architecture Domestique au Portugal (Еволюція вітчизняної архітектури в Португалії (1937)).
- Будинок на вулиці Castilho, 64 та 66 (премія Вальмора 1930), Лісабон
- Будинок душ Патудуш, Алпіарса
- Театр Тіволі, Лісабон
- Музей і дитячий садок Жоау де Деуш, Лісабон
- Gardénia Shop, Лісабон
- Башта святого Патріка, Ешторіл
- Будинок Монтсальват, Ешторіл
- Будинок Сілва Гомша, Ешторіл
- Бразильський павільйон на Португальській всесвітній виставці, Лісабон
- Кінта да Коменда, Аррабіда
- Будинок Санта Марія, Кашкайш
- Будинок Кіпреште, Сінтра
- Будинок душ Пенедуш, Сінтра
- Будинок Бранка, Азеньяш ду Мер
- Будинок Бранка, Оейраш
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #1024287750 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б http://www.redbubble.com/people/terezadelpilar/works/5003556-a-casa-dos-penedos-sintra
- ↑ а б Library of Congress Authorities — Library of Congress.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Fernandes J. M. Lino, Raul // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2018. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T051230
- ↑ а б Зведений список імен діячів мистецтва — 2010.
- ↑ http://www.panoramio.com/photo/98120864
- ↑ http://www.panoramio.com/photo/21222383
- ↑ Yelp — 2004.
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
