Головне управління імперської безпеки
Дата створення / заснування	27 вересня 1939
Участь у військовому конфлікті	Друга світова війна
Архіви зберігаються у	Федеральний архів Німеччини[1]
Засновник	Генріх Гіммлер
Президент	Райнгард Гейдріх, Генріх Гіммлер і Ернст Кальтенбруннер
Країна	Третій Райх
Дочірня організація	State Police Office Braunschweigd
Розташування штаб-квартири	Берлін
На заміну	Поліція безпеки (Третій Рейх) і СД
Час/дата припинення існування	8 травня 1945
Головне управління імперської безпеки у Вікісховищі

Головне́ управлі́ння імпе́рської безпе́ки (нім. Reichssicherheitshauptamt, скорочено RSHA, укр. РЗГА, рос. РСХА) — керівний орган політичної розвідки і поліції безпеки Третього Рейху. Створено 27 вересня 1939 року в результаті об'єднання Головного управління поліції безпеки (нім. Hauptamt Sicherheitspolizei) і служби безпеки (СД). Перебувало в підпорядкуванні райхсфюрера СС і шефа німецької поліції Генріха Гіммлера. Головне управління імперської безпеки було одним з 12 головних управлінь СС зі штатом у 3000 працівників. Воно розташовувалося в Берліні на Принц-Альбрехтштрасе.

На першому етапі свого існування РЗГА складалось з декількох управлінь, що займались різноманітними питаннями безпеки:

• І — адміністративні та юридичні питання (керівник — Вернер Бест).
• II — системний політичний аналіз змісту публікацій з метою ведення психологічної війни (керівник — Франц Зікс).
• III — так званий «СД-Інланд», здійснював контроль за особливо важливими галузями внутрішнього життя суспільства та нацистської партії (керівник — Отто Олендорф). Ділилось на 4 відділи (культури, населення, економіки, громадського життя).
• IV — державна таємна поліція (гестапо). До кола інтересів входило виявлення і знешкодження ворогів Третього Рейху (керівник — Генріх Мюллер).
• V — кримінальна поліція (кріпо). Здійснювала боротьбу з карною злочинністю (керівник — Артур Небе).
• VI — служба зовнішньої розвідки, так звана «Аусланд-СД» (керівники: Гайнц Йост (до 22.06.1941), Вальтер Шелленберг).

Наступні неодноразові зміни та реорганізації РЗГА не змінювали основного напрямку діяльності перерахованих управлінь.

Начальником РЗГА був призначений Райнгард Гейдріх, який керував цією організацією до 27 травня 1942 року, коли на нього було скоєно замах. Поранення, отримане в результаті нападу чеських партизанів, підготовлених в Англії, виявилося смертельним, і 4 червня 1942 перший шеф РЗГА помер. З 28 травня по 31 грудня 1942 року Головне управління імперської безпеки очолював рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер. Його замінив доктор Ернст Кальтенбруннер, який був призначений на цю посаду 30 січня 1943 року і займав її до кінця Другої світової війни.

• Вронська Т. В. Головне управління імперської безпеки Німеччини (РСХА) [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• «Энциклопедия Третьего рейха» / Сост. В. Телицын, 3-е изд., — М.: ЛОКИД-ПРЕСС; РИПОЛ классик, 2005, стор.149-150. — ISBN 5-320-00447-8 ЛОКИД-ПРЕСС) ISBN 5-7905-3721-9 (РИПОЛ классик).

п о р Організація СС (Schutzstaffel)
Складові частини	Загальні СС Підрозділи «Мертва голова» (SS-Totenkopfverbände) Частини посилення СС→Ваффен-СС
Управління	Рейхсфюрер-СС Вищий керівник СС і поліції Діячі СС Структура СС
Лідери	Юліус Шрек Йозеф Берхтольд Ергард Гайден Генріх Гіммлер Карл Ганке
Основні відділи	Особистий штаб рейхсфюрера СС (Persönlicher Stab Reichsführer-SS) Головне управління СС (SS-Hauptamt) Головне оперативне управління СС (SS Führungshauptamt) Головне управління імперської безпеки (SS-Reichssicherheitshauptamt) Головне адміністративно-господарське управління СС (SS-Wirtschafts-Verwaltungshauptamt) Головне управління СС з питань раси й поселень (SS-Rasse- und Siedlungshauptamt) Головне управління з репатріації етнічних німців (Volksdeutsche Mittelstelle) RKFDV[de] Головне судове управління СС (Hauptamt SS-Gericht) Головне управління кадрів СС (SS Personalhauptamt) Dienststelle Heissmeyer
Ідеологічні установи	Аненербе Das Schwarze Korps Школа молодших офіцерів СС «Бад Тьольц» (SS-Junkerschule Bad Tölz)
Поліція та служби безпеки	Поліція порядку (Ordnungspolizei) Кримінальна поліція (Kriminalpolizei) Таємна поліція (Gestapo) Поліція безпеки (Sicherheitspolizei) Служба безпеки СС (СД) (Sicherheitsdienst)
Підрозділи для охорони фюрера	Загін супроводження фюрера (SS-Begleitkommando des Führers) Begleitkommando-SS Імперська служба безпеки (Reichssicherheitsdienst)
Парамілітарні підрозділи	Айнзатцгрупи Ypatingasis būrys Поліція безпеки Литви Rollkommando Hamann Команда Арайса (Arajs Kommando) Українська допоміжна поліція Volksdeutscher Selbstschutz «Травники»
Ваффен-СС	Корпуси танкові 1-й 2-й 3-й 4-й 7-й гірські 5-й гірський 9-й хорватський гірський армійські 6 10 11 12 13 14 16 17 18 кінні 15-й козацький кавалерійський Дивізії «Адольф Гітлер» «Дас Райх» «Тотенкопф» Поліційна «Вікінг» «Норд» «Принц Ойген» «Флоріан Гайєр» «Гогенштауфен» «Фрунсберг» «Нордланд» «Гітлерюгенд» «Ганджар» «Галичина» 1-ша латвійська «Рейхсфюрер СС» «Гьоц фон Берліхінген» «Горст Вессель» 2-га латвійська 1-ша естонська «Скандербег» «Марія Терезія» «Кама» «Недерланд» «Карстйагер» «Гуньяді» 26-та дивізія «Лангемарк» «Валлонія» «Італія» «РОНА» 1-ша білоруська 2-га російська дивізія СС 31-ша добровольча гренадерська «30 січня» 33-тя кавалерійська «Шарлемань» «Ландсторм Недерланд» Поліційна гренадерська «Дірлевангер» «Лютцов» «Нібелунген» Легіони Германські СС ( Nederlandsche SS Algemeene-SS Vlaanderen Germanske SS Norge Данський «Шальбург» «Данмарк») Британський корпус Індійський легіон Латиський легіон Сербський корпус РОНА Фінський батальйон
Підприємства, контрольовані СС	Ostindustrie Deutsche Wirtschaftsbetriebe Deutsche Ausrüstungswerke DEST Allach Apollinaris[en] Mattoni Sudetenquell Anton Loibl GmbH
Нагороди СС	Почесна шпага рейхсфюрера СС Перстень «Мертва голова»
Звання, уніформа, відзнаки	Уніформа та знаки розрізнення СС Звання та знаки розрізнення Ваффен-СС Звання та знаки розрізнення поліції порядку Корпусні кольори Ваффен-СС

1. ↑ https://open-data.bundesarchiv.de/