Пінчук Микола Федорович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 | ||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 19 грудня 1942 (81 рік) | |||||||||||||||||
| Київ | ||||||||||||||||||
| Громадянство |  СРСР
| |||||||||||||||||
| Позиція | нападник | |||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||
| 1959–1961 | «Динамо» (Київ) | |||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||
Микола Федорович Пінчук (нар. 19 грудня 1942, Київ) — український радянський футболіст, нападник.
Вихованець дитячо-юнацької спортивної школи «Динамо» (перший тренер — Микола Фоміних[1]). У тій же групі займалися Валерій Кравчук і Вадим Соснихін. Учасник багатьох всесоюзних і молодіжних тірнірів на юнацькому і молодіжному рівнях.
З 17 років виступав за команду дублерів. 19 серпня 1959 року провів перший офіційний матч за основний склад. У Томську, «динамівські» резервісти поступилися місцевій команді другого дивізіону «Сибелектромотор» у розіграші кубка СРСР[2]. 1961 року був запрошений до головної команди, але за два сезони так і не став гравцем основного складу: вісім ігор у чемпіонаті і дві — у кубку. Єдиний м'яч забив у матчі проти ленінградського ростовського СКА, з передачі Віктора Каневського.
Перед початком сезону-64 прийняв пропозицію Анатолія Зубрицького і перейшов до дніпропетровського «Дніпра». Того року брав участь у всіх офіційних матчах команди. Протягом семи років був одним з лідерів колективу і кумиром місцевих вболівальників. Під час виступів у цьому клубі були і прикрі моменти, сезон-68 пропустив повністю через перелом правої ноги і операцію на меніску. При Зубрицькому «дніпряни» були міцними середняками другої групи класу «А». Ситуація змінилася у 1967 році, коли клуб очолив Леонід Родос: «Дніпро» почав поступово набирати оберти і став одним з лідерів другого дивізіону. Вже під керівництвом Валерія Лобановського команда двічі поспіль зупинялася за крок до здобуття путівки в еліту радянського футболу.
Водночас Лобановський проводив омолодження складу і в 1971 Микола Пінчук вже грав за житомирський «Автомобіліст». Протягом чотирьох років був організатором атакувальних дій і капітаном команди.
- Володар кубка УРСР: 1972
- Фіналіст кубка УРСР: 1974
- Віце-чемпіон другого дивізіону: 1969
- Третій призер другого дивізіону: 1970
- Віце-чемпіон чемпіонату УРСР: 1973
- Третій призер чемпіонату УРСР: 1971
- Чемпіон СРСР серед дублерів:1963.
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Кубок | |||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
| 1959 | «Динамо» (Київ) | Д-1 | — | — | 1 | 0 |
| 1961 | «Динамо» (Київ) | Д-1 | — | — | 1 | 0 |
| 1962 | «Динамо» (Київ) | Д-1 | 2 | 0 | — | — |
| 1963 | «Динамо» (Київ) | Д-1 | 6 | 1 | — | — |
| Усього в Д-1 | 8 | 1 | 2 | 0 | ||
| 1964 | «Дніпро» | Д-2 | 36 | 8 | 1 | 0 |
| 1965 | «Дніпро» | Д-2 | 35 | 7 | — | — |
| 1966 | «Дніпро» | Д-2 | 25 | 2 | 1 | 0 |
| 1967 | «Дніпро» | Д-2 | 34 | 5 | — | — |
| 1969 | «Дніпро» | Д-2 | 28 | 6 | — | — |
| 1970 | «Дніпро» | Д-2 | 29 | 6 | — | — |
| Усього в Д-2 | 187 | 34 | 2 | 0 | ||
| 1971 | «Автомобіліст» | Д-3 | 38 | 0 | — | — |
| 1972 | «Автомобіліст» | Д-3 | 43 | 5 | — | — |
| 1973 | «Автомобіліст» | Д-3 | 36 | 7 | — | — |
| 1974 | «Автомобіліст» | Д-3 | 32 | 6 | — | — |
| Усього в Д-3 | 149 | 18 | 0 | 0 | ||
| Усього за кар'єру | 344 | 53 | 4 | 0 | ||
- ↑ Фоминых Николай Федорович [Архівовано 6 липня 2013 у Archive.is] (рос.)
- ↑ «Сибелектромотор» — «Динамо» (Київ)
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль. Український футбол (історія та статистика). Процитовано 18 травня 2017.
- Легендарний дніпрянин – про кулуарні складові становлення Лобановського-тренера і лікаря, яка робила операції з будуна
- Микола Пінчук: Вже будучи тренером, Лобан у Дніпрі бігав 800 метрів швидше за діючих гравців
- Николай Пинчук: «Я родился в самом центре Киева, на улице Ветрова, возле Ботанического сада» (рос.)
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
