Підводний комунікаційний кабель — комунікаційний кабель, який прокладено по морському чи океанічному дну для забезпечення передачі даних між об'єктами.

Перші підводні комунікаційні кабелі були прокладені в 1850-х роках та передавали телеграфні сигнали. Наступні покоління забезпечували телефонний зв'язок, потім трафік даних, в тому числі — Інтернет. Сучасні кабелі використовують оптоволоконні технології.

Як правило, сучасні підводні комунікаційні кабелі мають 69 міліметрів у діаметрі. Відрізок кабелю в 1 метр має вагу приблизно 10 кг. На глибоководних ділянках використовуються тонші та легші кабелі^[1].

Станом на 2010 рік, підводні комунікаційні кабелі сполучають між собою всі континенти, окрім Антарктиди.

4 березня 2024 року, як повідомила телерадіокомпанія CNN, зафіксовано пошкодження чотирьох підводних телекомунікаційних кабелів, прокладених по дну Червоного моря. За попередніми оцінками, цей випадок торкнувся чверті загального трафіку між країнами Азії та Європи, а також Близького Сходу^[2][3].

8 липня 2024 року, NATO підтримало проєкт, який передбачає перенаправлення підводних кабелів у космос у разі ворожої збройної атаки. Нововведення спрямоване на захист критичної інфраструктури від можливих актів військової агресії. Ініціатива покликана забезпечити безперервність зв’язку та передачі даних навіть у випадку пошкодження або знищення підводних кабелів. Проєкт включає розробку та запуск супутників, які зможуть дублювати функції підводних кабелів, забезпечуючи резервний канал зв’язку^[4][5].

• Охорона підводних кабелів і трубопроводів // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.

Це незавершена стаття про телекомунікації. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.