Поступ або прогрес (від лат. progressus — рух вперед, успіх) — напрям розвитку від нижчого до вищого, поступовий рух уперед, до кращого. Протилежність — регрес. Соціальний прогрес — глобальний, всесвітньо-історичний процес сходження людських суспільств від примітивних станів (дикості) до вершин цивілізованого стану, заснованого на вищих науково-технічних, політико-правових, морально-етичних досягнень.

Ідея про те, що людство розвивається шляхом все більшого політичного і соціального прогресу, з'являється в Епоху Просвітництва (правда, у Вольтера і Монтеск'є вона ще відсутня, а популярна стала у пізніх просвітителів). Першим, хто виклав послідовну теорію прогресу, був абат Сен-П'єр у своїй книзі «Зауваження про безперервний прогрес загального розуму» (1737). Велика французька філософія історії другої половини XVIII століття, що почалася з «Міркувань про послідовний прогрес людського розуму» Тюрго (1750) і увінчалася «Нарисами історичної картини прогресу людського розуму» Кондорсе (1794) вписується в ідейну передісторію позитивізму. При цьому прихильник освіченого абсолютизму Тюрго зберігає віру в провидіння Боже як джерело загального ходу історії, тоді як у працях його антиклерикально налаштованого учня Кондорсе набув чинності чистий природний закон прогресу, який, як з певною обережністю зауважив автор, "майже так само надійний, як і закон природи ".

Однак поняття прогресу зазнає критики вже з початку XIX століття. З точки зору історизму, прогрес — це «секуляризована християнська есхатологія, ідея універсальної, кінцевої мети, що досягається усім людством, яка переміщена зі сфери чудес і трансцендентності у сферу природного пояснення і іманентності» (Фрідріх Мейнеке). Після Другої світової війни, деякі впливові мислителі, наприклад Теодор Адорно, висловлюють сумніви в реальності соціального прогресу. І. Р. Шафаревич критикує поняття «прогресу» як терміна, притаманного виключно західній цивілізації.

Поступ є рівномірний розвиток таких трьох складових:

• соціальної — процес наближення суспільства до свободи та справедливості, ліквідації природних причин, що заважають такому наближенню;
• матеріальної — процес найповнішого задоволення матеріальних потреб усіх людей, ліквідації технічних обмежень для такого задоволення;
• наукової — процес постійного, розширеного і поглибленого пізнання навколишнього світу, його освоєння, як у мікрокосмос, так і в макро, звільнення пізнання від рамок економічної доцільності;

Американський фізик Джонатан Хюбнер вважає, що рівень інновацій досяг максимуму в 1873 р., і з тих пір постійно знижується. На його думку, сьогоднішній рівень інновацій (7 важливих технічних винаходів на мільярд осіб на рік) приблизно дорівнює показнику 1600 р., а до 2024 р. він впаде до рівня «Темних віків», що настали після падіння Римської імперії.

Хюбнер називає дві можливі причини уповільнення прогресу:

• певні напрямки науки і техніки не розвиваються або через те, що вони економічно невигідні;

• здатність людей поглинати знання підходить до кінця, і в результаті робити нові відкриття стає все важче.

Висновки Хюбнера піддаються критиці. Так, Рей Курцвейл назвав його метод відбору даних «довільним», а пропагандист нанотехнологій К. Ерік Дрекслер стверджує, що мірилом прогресу слід вважати не самі винаходи, а наявні в розпорядженні людства можливості. Навіть під час відсутності великих відкриттів ми можемо пересуватися швидше або отримувати більш швидкісний доступ до більшої кількості інформації.

Американський фахівець з менеджменту Бен Джонс стверджує, що, аби підтримувати прогрес за рахунок інновацій, доводиться прикладати дедалі більше зусиль — витрачати дедалі більше грошей на наукові дослідження і конструкторські розробки, і постійно збільшувати кількість зайнятих у цій сфері. У результаті діяльність середньостатистичного винахідника все менш значима.

У нього є дві гіпотези про причини того, що відбувається:

• винахідники минулого використовували ті ідеї, до яких було найлегше «дотягнутися», а їх наступником доводиться докладати більше зусиль для вирішення складніших проблем;

• через масу вже накопичених знань потенційним винахідникам доводиться витрачати більше часу на освіту, і в результаті період їх активного життя, присвячений власне винахідницької діяльності, стає коротшим. Так, Нобелівські лауреати стають все старші і це говорить про те, що відкриття тепер вимагають більше часу.^[1]

У Вікіджерелах є І. Франко. Що таке поступ?

• Анагенез
• Ароморфоз
• Закон гіперболічного зростання чисельності населення Землі
• Науково-технічна революція
• Закони історії
• Біологічний прогрес
• Конатус

• С. В. Кульчицький. Історичний процес // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 576. — ISBN 966-00-0610-1.
• С. В. Кульчицький. Історичний процес // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Коротаев А. В. Социальная эволюция^{[недоступне посилання з квітня 2019]}. М.: Восточная литература, 2003.
• Фр. Мейнеке. Прогресс // Мейнеке Фр. Возникновение историзма. — М., 2004
• В.Заблоцький. Прогрес/регрес // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 524. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

•  Ясь О. В.  Поступу теорії // Енциклопедія історії України. — К., 2011. — Т. 8: Па–Прик. — С. 445—447.  https://www.academia.edu/21840136
• Поступ, проґрес // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1449-1451. — 1000 екз.
• Прогрес, або Поступ, // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 276-277.
• Можно быть бедным и счастливым, но нельзя быть богатым и несчастным? К проблеме критериев социального прогресса
• Почему социологи предпочитают не использовать слово прогресс
• К. Панкратов «Фрактальная история», или о скорости прогресса
• Прогрес моралі Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2