Частина серії статей на тему:
Географія
Емблема департаменту землекористування уряду США
Фізична Біогеографія Зоогеографія • Фітогеографія Ґрунтів / Ґрунтознавство Геоморфологія / Геологія Берегознавство Геодезія Геофізика Геохімія Гідрологія Суходолу (Болотознавство • Лімнологія • Потамологія) • Океанологія (Океанографія) Кріологія Геокріологія • Гляціологія Землезнавство / Геонауки Кліматологія / Метеорологія Ландшафтознавство Палеогеографія ~геоморфологія • ~гляціологія • ~кліматологія • Четвертинна геологія
Суспільна Антропогеографія Гуманітарна Імажинальна Культурна Етногеографія • Релігійна • Спортивна Населення / Демографія Геоурбаністика Поведінкова Політична Геополітика • Геоекономіка • Електоральна Регіональна Світового господарства / Економічна Аграрна • Індустріальна • Сфери послуг • Транспортна Соціальна
Інтегральна Геоекологія Енвайронментологія Ландшафтна архітектура • ~ екологія • Менеджмент • Охорона природи • Природокористування Історична Хроногеографія Картографія / Топографія Країнознавство Теоретична географія
Прикладна Військова Інженерна Конструктивна Космічна Медична Меліоративна Радикальна Рекреаційна Феміністична
Засоби та методи Геоінформатика / Геоматематика ГІС Геоматика Геомоделювання Геостатистика Геохронологія Космічна географія ДЗЗ • Супутникова навігація • Фотограмметрія Аналіз Просторовий • Системний • Якісний
Історія науки Відкриття Доба великих географічних відкриттів Хронологія Географи Мандрівники Географічний детермінізм Історична картографія Наукові школи
Інше Міжнародна олімпіада Освіта Шкільна • Вища • Геофаки Товариства
Шаблони • Категорія • Портал
п о р

Природокористува́ння (англ. natural resource management) — сфера виробничої та наукової діяльності, вся сукупність засобів, які застосовує суспільство задля комплексного вивчення, освоєння, використання, відновлення, поліпшення й охорони природного середовища та природних ресурсів з метою розвитку продуктивних сил, забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини. Сукупність усіх впливів людства на природу, яка включає заходи з її освоєння, перетворення і охорони. Прикладна екологія вивчає заходи, щодо зменшення руйнівного впливу природокористування.

Природокористування є теорією та практикою раціонального використання людиною природних ресурсів у середовищі суспільно-виробничої діяльності, спрямованої на задоволення потреб людства цими ресурсами, а також збереження різноманітності і якості довкілля.

Перспективними напрямками раціонального природокористування є:

1. Забезпечення оптимального використання природних ресурсів, здійснення реструктуризації економіки, спрямувавши її у бік зменшення використання матеріальних і енергетичних ресурсів, та використовуючи при цьому сучасні безвідходні та маловідходні технології у всіх галузях господарства.

2. Подолання світової екологічної кризи, яка нестримно насувається. Для цього необхідно організовувати ефективну і постійно діючу міжнародну спільноту для вирішення всіх економіко-екологічних проблем взагалі та раціональне природокористування зокрема.

3. Міжнародне кооперування у науково-технічній галузі, з метою залучення до сучасного технічного прогресу менш розвинутих країн у технічному і у технологічному відношенні. 4. Широке ефективніше використання енергії Сонця та інших «нетрадиційних» джерел енергії: вітру, термальних джерел, біогаз, депоноване тепло у глибинах земних надр та Світового океану, зокрема. При цьому слід повсюдно використовувати більш ефективні технології енергозбереження.

5. Використання біотехнологій у виробництві продуктів харчування, енергетиці та захисті біосфери від антропогенних забруднень, освоєння космічного простору з господарськими цілями: прогнозування клімату, моніторинг біосферних процесів, дослідження клімату, дослідження антропогенних забруднень біосфери, а також з метою запобігання глобальних воєнних конфліктів та щодо уникнення небажаних наслідків природних стихій (буревіїв, землетрусів, виверження вулканів, цунамі тощо).

6. Втілення розвитку міжнародної програми екологічної освіти та виховання населення планети з тим, щоб екологічне мислення людства спрямувати обличчям до Природи, створити культ Природи з метою подолання екологічної кризи та запобігання екологічної катастрофи. На сьогодні більш значущої проблеми не існує. А тому для її вирішення необхідно залучати весь наявний потенціал усього людського суспільства.

Природокористування важлива складова частина проблеми взаємодії природи та суспільства. Характер природокористування змінюється з розвитком суспільних формацій і перебуває в тісному взаємозв'язку з рівнем науки та техніки. В умовах науково-технічної революції взаємодія між природою та суспільством значно ускладнилася у зв'язку зі зростанням потреб суспільства у природних ресурсах, інтенсивністю і характером впливу людини на природне середовище. Це приводить до ускладнення екологічної ситуації в окремих регіонах.

Основними видами природокористування є:

• промислове (в тому числі гірничо-промислове),
• сільськогосподарське,
• рекреаційне.

За характером використання природних ресурсів розрізняють:

• землекористування,
• водокористування,
• лісокористування,
• використання мінеральних ресурсів,
• інші види природокористування.

Крім того, виділяють раціональне П., засноване на вивченні, охороні, раціональному освоєнні і перетворенні довкілля, і нераціональне П., що веде до прискореного вичерпання природних ресурсів, підриву рівноваги в біосфері, зниження оздоровчих і естетичних якостей такого середовища, іноді її деградації.

Важливе значення у сучасних умовах набуває комплексний підхід до природокористування, зокрема комплексно-територіальний, що включає глобальні, міждержавні, державні, локальні та інші проблеми.

Регулювання природокористування — реальний механізм включення природозахисної політики у функціонування господарської системи. Таких регуляторів можна виділити кілька:

1. нормативно-правові.
2. організаційно-управлінські.
3. економічні.

У другій половині XX ст. природоохоронна діяльність у світі була активною. У 1946 році утворена ЮНЕСКО — спеціалізована міжурядова організація ООН, яка сприяє поширенню освіти, науки і культури. На конференції у Франції в 1947 році був заснований Міжнародний союз захисту природи, пізніше — Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів. У 1967 році підписано договір про принципи діяльності держав по використанню космічного простору, включаючи Місяць і інші небесні тіла; учасниками цього договору є вже більше 70 країн. У 1968 році утворено «Римський клуб» — неурядова міжнародна організація, завданням якої є вивчення сценаріїв майбутнього людства і його стосунків з природою. У 1971 році групою північноамериканських активістів створена організація з охорони довкілля — Грінпіс (Зелений світ), яка до початку 1990-х років мала офіси в 80 країнах світу і налічувала в 158 країнах близько 5 млн своїх активних прихильників.

У 1972 році Генеральною Асамблеєю ООН заснована програма ООН по довкіллю (ЮНЕП), яка стала організаційним ядром механізму здійснення Міжнародних конвенцій та угод. Під її егідою здійснювалося понад міжнародних проектів з охорони довкілля в різних районах земної кулі. У 1973 році відповідно до міжнародної програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» до переліку особливо важливих природних територій введена категорія «Біосферний заповідник». У 1977 році в Найробі (Кенія) проведена Всесвітня конференція ООН з проблем опустелювання; представники 94 країн, що брали участь в її роботі, ухвалили План дій по боротьбі з цим явищем. У 1980 році була проголошена «Всесвітня стратегія охорони природи» — міжнародний документ, розроблений Міжнародним союзом охорони природи і природних ресурсів (МСОП) за підтримки Програми ООН з довкілля (ЮНЕП) та відповідно Всесвітнього фонду охорони дикої природи. У 1982 році Генеральна Асамблея ООН прийняла «Всесвітню хартію природи» — документ, спрямований на збереження основних природних процесів на відносно сталому рівні.

Практично майже всі ці міжнародні організації та їх дії, а також багато інших, були спрямовані на охорону живої природи, що відповідає завданням і нормам екології. Набагато менше заходів проводилося з вивчення та охорони надр. На XXVI сесії Міжнародного геологічного конгресу (1980, Париж) предметом інженерної геології було визнано геологічне середовище як частина літосфери, залучена в господарську діяльність і яка має прямі і опосередковані впливи. У 1991 році у Франції прийнята Міжнародна декларація пам'яті Землі, розроблена учасниками Першого міжнародного симпозіуму охорони геологічної спадщини. Аналогічні питання розглядалися і вирішувалися на Міжнародних геологічних конгресах.

Природокористування — закріплення в системі законодавства, економічних заходів та стимулів, спрямованих на забезпечення охорони довкілля (НПС), екологічної безпеки та організованого раціонального природокористування.

До системи права у сфері раціонального природокористування входять:

• правове регулювання, збереження й відновлення природних ресурсів,
• державний і громадський контроль за виконанням вимог охорони природи і раціонального природокористування.

Структура природоохоронного законодавства і історія його формування досить складна. Вона включає дотримання законів і кодексів України, міжнародних конвенцій та угод, які стосуються використання та охорони надр, які ратифіковані країною. У країні утвердилася система складання ТЕО або ТЕД (техніко-економічне обґрунтування або доповідь), що передує розвідці або введення родовища в експлуатацію. Головними серед них є положення про земельний відвід, затверджених запасах корисних копалин, повноті вилучення розробляємих корисних копалин, дотримання положень про охоронюваних територіях.

Елементи:

• фінансування заходів щодо охорони НПС;
• встановлення лімітів використання природних ресурсів (викидів, забруднюючих речовин у НПС);
• екологічний податок;
• фонди охорони НПС;
• комплекс заходів стимулювання;
• екологічне страхування;
• екологічний аудит.

У післявоєнні роки одним з найбільш великих природоохоронних заходів в країні було проведення в великих масштабах державних лісових захисних смуг і полезахисних лісонасаджень відповідно до постанови РМ і ЦК ВКП (б) від 20.10.1948. Така діяльність різко активізувалася в останній чверті ХХ ст. Так в 1975 році прийнята Постанова Верховної Ради СРСР «Про заходи щодо подальшого посилення охорони надр та поліпшення використання корисних копалин». Прийнято також Основи законодавства СРСР і союзних республік про надра (9.07.75). У 1979 році опубліковано постанову ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи щодо посилення охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів». У 1984 році в Криму створено природоохоронний науковий комплекс по літомониторинга, про який ми вже неодноразово згадували, а в 1987 році засновано Державний комітет з охорони природи при Раді Міністрів. Ми стали 139-ю країною, в якій створена подібна структура.

Природоохоронна діяльність останніх десятиліть була орієнтована не тільки на загальну охорону природи, а й на охорону надр, раціональне використання корисних копалин. У 1989 році у нас було розроблено Програму геолого-екологічних робіт країни на 1990—2005 роки, в числі завдань якої було проведення спеціалізованого геолого-екологічного картування дрібного, середнього і великого масштабів. У 1990 році прийнято Земельний кодекс України. У 1994 році набрав чинності Кодекс України «Про надра», який регламентував питання охорони природи при експлуатації родовищ корисних копалин. У 1995 році прийнято Закон України «Про екологічну експертизу».

• Користування
• Раціональне природокористування
• Охорона природи
• Природоохоронне законодавство
• Українське товариство охорони природи

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Багатоспектральні методи дистанційного зондування Землі в задачах природокористування / За ред. В. І. Лялька, М. О. Попова. — К., 2006. — 357 с.
• Генсірук, Степан Антонович. Регіональне природокористування : навч. посіб. / С. А. Генсірук. - Львів : Світ, 1992. - 336 с.
• Хільчевський В. К., Забокрицька М. Р., Кравчинський Р. Л. Екологічна стандартизація та запобігання впливу відходів на довкілля [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] — К.: ВПЦ «Київський університет». — 2016. — 192 с.

• Природокористування // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 161. — ISBN 978-966-7407-83-4.
• Загальне природокористування [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
• Природокористування [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
• Комплексне природокористування для підприємства // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 108-109.
• Ліміти на природокористування // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 118.
• (англ.) Global Land Use Database / Center for Sustainability and the Global Environment (SAGE) — геодані глобального охоплення від Університету Вісконсин-Медісона (англ. University of Wisconsin-Madison), отримані в результаті комбінування даних дистанційного зондування Землі про потенційну природну рослинність, орні та пасовищні угіддя, основні типи сільськогосподарських культур, придатність земель для культивації з даними про народонаселення.
• (англ.) Land Cover Datasets. Global Observation of Forest Cover and Land Dynamics Project [Архівовано 19 вересня 2015 у Wayback Machine.] — детальний перелік сучасних доступних наборів геоданих про наземний покрив.
• (англ.) Last of the Wild v. 2. Center for International Earth Science Information Network (CIESIN) [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] — база даних впливу людини на екосистеми суходолу за допомогою комплексних індексів, розрахованих на підставі інформації зібраної близько 2000 року.

Тематичні сайти Quora Словники та енциклопедії Encyclopædia Britannica Нормативний контроль FAST: 1034438 · Freebase: /m/02qcxqj · J9U: 987007563983905171 · LCCN: sh2001000588 · LNB: 000071260