For faster navigation, this Iframe is preloading the Wikiwand page for Придушення Угорського повстання (1848—1849).

Придушення Угорського повстання (1848—1849)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цей розділ потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення його перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
Придушення Угорського повстання (1848—1849)
Місце(({place))}

Придушення Угорського повстання (1848—1849) — бойові дії між загонами угорської армії і австрійськими імператорськими військами, що почалися після спроби виходу Угорщини з Австрійської імперії, які були ускладнені сутичками із слов'янським ополченням і вторгненням Російської армії генерал-фельдмаршала Івана Паскевича.

Передумови

[ред. | ред. код]
Франц Ламберг, вбивство якого призвело до Угорської війни

Угорська революція розпочалася 15 березня 1848, однак австрійський імператор Фердинанд вельми мляво реагував на ситуацію в Угорщині і навіть санкціонував деякі кроки революційного уряду. Почасти це пояснювалося тривожною ситуацією в Італії, північна частина якої на той момент входила до складу Австрії. Лише з серпня 1848 імператор почав критикувати незалежні дії місцевих угорських улад. Відкритий збройний конфлікт спалахнув після того, як 28 вересня 1848 угорські радикали при прямих закликах угорських депутатів стратили відрядженого до Угорщини фельдмаршал-лейтенанта Франца Ламберга. Спроба вирішити ситуацію хорватським прикордонним корпусом Йосипа Єлачича не увінчалася успіхом. Австрійський імператор почав готувати армію для упокорення Угорщини, що спровокувало повстання у Відні.

Учасники

[ред. | ред. код]

Угорська армія

[ред. | ред. код]
Однострій угорського гонведа 1848-49р

7 травня 1848 угорський уряд затвердив сформування 10 батальйонів гонведів (10 000 осіб); 29 червня оголошено набір 200 000 осіб, з яких 40 000 негайно; в серпні було постановлено установа рухомої національної гвардії в 32 000 осіб. У вересні в розпорядженні угорського уряду було всього 18 000 осіб; в жовтні чисельність угорських військ зросла до 25 000. До моменту вступу у війну головних російських сил чисельність угорської армії значно зросла: всього було регулярних військ (зі складу австро-угорської армії) 25 батальйонів, 18 гусарських полків (144 ескадронів), 50 батарей (400 гармат); гонведи-ополчення — 147 батальйонів, італійський та польський легіони; загальна кількість військ досягло 190 000 осіб.

Головні сили угорців були розподілені наступним чином:

Австрійська імператорська армія

[ред. | ред. код]

Головні сили австрійських військ (близько 80 000 осіб), під керівництвом князя Віндішгреца, перед початком військових дій мали склад:

  • 1-й піхотний корпус (фельдмаршал-лейтенант Єлачич) — 16 батальйонів, 24 ескадрони, 52 гармати (21 418 осіб);
  • 2-й піхотний корпус (фельдмаршал-лейтенант граф Врбне) — 17,3 батальйонів, 7 ескадронів, 54 гармати (20 358 осіб);
  • 3-й (резервний) корпус (фельдмаршал-лейтенант Сербеллоні) — 5 батальйонів, 25 ескадронів, 108 гармат (15 250 осіб);
  • Гарнізон Відня — 17 батальйонів, 10 ескадронів, 36 гармат (22 852 осіб).

Російський експедиційний корпус

[ред. | ред. код]
  • 2-й корпус генерал-лейтенанта Купреянова — 4, 5, 6-а піхотні, 2-я легка кавалерійська і 2-а артилерійська дивізії (48 967 осіб);
  • 3-й корпус генерал-ад'ютанта Рідигера — 7, 8, 9-а піхотні, 3-тя легка кавалерійська і 3-я артилерійська дивізії (44 928 осіб);
  • 4-й корпус генерала від інфантерії Чеодаева — 10, 11, 12-а піхотні, 4-я легка кавалерійська і 4-а артилерійська дивізії (20 тис. чоловік);

Загальна чисельність російських військових сил, склала, таким чином, близько 106 000 чол.

5-й корпус генерал-адютанта Лідерса, (14 і 15-а піхотні, 5-я легка кавалерійська і 5-а артилерійська дивізії і 3-й козачий Донський полк — 28 676 осіб) за згодою з Туреччиною, перебував у відрядженні в Дунайських князівствах для забезпечення там порядку. 9-а піхотна дивізія Панютина (11 тис. багнетів і 48 гармат) розташовувалася біля південних кордонів Царства Польського і була призначена в похід для посилення австрійських військ.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Rudolf Kiszling: Die Revolution im Kaisertum Österreich. Band 2, Universum Verlag, Wien 1948/49.


{{bottomLinkPreText}} {{bottomLinkText}}
Придушення Угорського повстання (1848—1849)
Listen to this article

This browser is not supported by Wikiwand :(
Wikiwand requires a browser with modern capabilities in order to provide you with the best reading experience.
Please download and use one of the following browsers:

This article was just edited, click to reload
This article has been deleted on Wikipedia (Why?)

Back to homepage

Please click Add in the dialog above
Please click Allow in the top-left corner,
then click Install Now in the dialog
Please click Open in the download dialog,
then click Install
Please click the "Downloads" icon in the Safari toolbar, open the first download in the list,
then click Install
{{::$root.activation.text}}

Install Wikiwand

Install on Chrome Install on Firefox
Don't forget to rate us

Tell your friends about Wikiwand!

Gmail Facebook Twitter Link

Enjoying Wikiwand?

Tell your friends and spread the love:
Share on Gmail Share on Facebook Share on Twitter Share on Buffer

Our magic isn't perfect

You can help our automatic cover photo selection by reporting an unsuitable photo.

This photo is visually disturbing This photo is not a good choice

Thank you for helping!


Your input will affect cover photo selection, along with input from other users.

X

Get ready for Wikiwand 2.0 🎉! the new version arrives on September 1st! Don't want to wait?