При́дих або аспіра́ція (лат. aspiratio, англ. aspiration) — у фонетиці акустичний ефект, шум, видих повітря, що виникає під час вимови приголосного звука. Характерний для деяких мов, зокрема німецької (глухі змичні), індійських (африкати), китайських тощо. Приголосний, що вимовляється з придихом, називається придихо́вий при́голосний або аспіра́т (англ. aspirated consonant)^[1]. Такі приголосні протиставляються дзвінким і глухим приголосним. У Міжнародному фонетичному алфавіті придих позначається маленькими буквами h (х) або ɦ (г).

В українській мові, як і в більшості слов'янських мов, придих відсутній^[1]. Майже всі грецизми і семітизми з придихами, що запозичені через церковнослов'янську, прийнялись в українській мові згідно з візантійським читанням без початкової букви г: ад, агіографія, Еллада, єресь, Єронім, ігумен, Іларіон, іподром, Іполит, іпостась, ірмос, Ірод, ісихазм, ода, осанна. У словах, які прийшли через західноєвропейські мови, вимовляється початковий звук г: гедонізм, гелій, геліоцентризм, гематологія, гепатит, гідродинаміка, гомеопатія, гармонія, герой, гімн, гіпноз, гіпотеза, герменевтика, гомілія, гомілетика^[2].

• Англійська

  pin [pʰɪn] (п^хин) — п з придихом

  spin [spɪn] (спин).

• Індійські мови:

  क [ka] (ка) — наприклад: कर्म [ˈkərmə] карма;

  ख [kʰa] (к^ха) — к з придихом; наприклад: ਸਿੱਖ [sɪkkʰ] сикх;

  ग [ɡa] (ґа) — наприклад: गणेश [ɡəˈneɪʃə] Ґанеша;

  घ [ɡʱa] (ґ^га) — ґ з придихом

  त [t̪ɐ]

  थ [tʰa] (т^х) — т з придихом

  द [d̪ɐ]

  ध [dʱa] (д^г) — д з придихом; наприклад: धर्म [dʱəɾmə] дгарма.

• Класична грецька:

  φ [pʰ] (п^х) — п з придихом; наприклад: Пилип.

  θ [tʰ] (т^х) — т з придихом; наприклад: Тома.

  χ [kʰ] (к^х) — к з придихом

• Китайська мова

  dàn [tân] (дан [тан])

  tàn [tʰân] (тан [т^хан]) — т з придихом

  zǎo [tsɑʊ̀] (дзао [цао])

  cǎo [tsʰɑʊ̀] (цао, [ц^хао]) — ц з придихом

  zhǎo [ʈʂɑʊ̀] (джао [чао])

  chǎo [ʈʂʰɑʊ̀] (чао, [ч^хао]) — ч з придихом

• Lisker, L. & A. S. Abramson, «A cross-language study of voicing in initial stops: Acoustical measurements». Word vol. 20. 384—422. 1964.
• Cho, T. & P. Ladefoged, «Variations and universals in VOT» //Journal of Phonetics vol. 27. 207—229. 1999.
• Чирикба В. А. Аспекты фонологической типологии. Москва, «Наука», 1991.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

• Аспірація; Придих // 415 Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 54; 415. — ISBN 978-966-439-921-7.
• Транслітерація сильного придиху у словах грецького походження