Поляна (Бещадський повіт)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Село
 Координати 49°18′00″ пн. ш. 22°34′00″ сх. д. / 49.30000000002777227336991928° пн. ш. 22.5666700000277771210° сх. д.Координати: 49°18′00″ пн. ш. 22°34′00″ сх. д. / 49.30000000002777227336991928° пн. ш. 22.5666700000277771210° сх. д.
|
Поля́на (пол. Polana) — село Бещадського повіту Підкарпатського воєводства Республіки Польща. Колишнє бойківське село, у рамках договору обміну територіями 1951 року все українське населення насильно переселено, зокрема у село Сталіне Іванівського району Одеської області було переселено 1230 бойків. Населення — 392 особи (2011[1]).
Село Поляна було одним з найбільших сіл в околицях Солини. Історично доведено, що вже в першій половині XV ст. тут був оборонний пост, а появу самого села відносять до 1456 р. Спочатку в 1510 р. селі з'явився костел, а згодом, у 1533 р. була побудована перша греко-католицька церква. Згідно з переписом населення 1767 р., у Поляні проживало 457 греко-католиків, 384 римо-католики і 47 євреїв. Селяни господарювали на 1663 моргах землі. До 1772 р. село знаходилося в Перемишльській землі Руського воєводства.
У 1772-1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. В селі діяли дві народні школи: польська, заснована Товариством народних шкіл, і русинська (українська). У 1870 р. тут почали видобувати нафту. Більшість населення працювало на розробці 20 навколишніх нафтових свердловин.
У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 рр. входило до складу ґміни Поляна. На 1921 р. в селі — 213 будинків, у яких проживає 1342 мешканці: 511 греко-католиків, 731 римо-католик, 99 юдеїв. У 1931 р. село налічувало 1604 мешканця, займало 2170 гектарів, з яких 1734 використовувалися під сільське господарство [23]. У міжвоєнний період існували ансамбль скрипалів та аматорський театр, у селі налічувалось сім крамниць [22. С. 7, 173]. В Поляні було значне польське населення. На 01.01.1939 у селі було 1790 жителів (800 українців-грекокатоликів, 200 українців-римокатоликів, 670 поляків і 120 євреїв)[2].
У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 28 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова вона належала до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село в ході утворення Дрогобицької області включене до неї[3]. Територія ввійшла до складу утвореного 17.01.1940 Ліськівського району (районний центр — Лісько)[4]. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В серпні 1944 року радянські війська знову оволоділи територією села. В березні 1945 року територія віддана Польщі.
Після передачі цієї території Польщі родини русинів-українців були примусово переселені до села Сталіне, а після проведення операції «Вісла» — до околиць міста Легниця. Терен, з якого проводилося виселення, належав до етнічних земель бойків — субетнічної групи українського народу. Прихильність до рідних місць, як один із проявів консерватизму бойків, була настільки сильною, що старші покоління сприймали виселення як катастрофу всього свого життя.
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 205 | 44 | 137 | 24 |
| Жінки | 187 | 45 | 108 | 34 |
| Разом | 392 | 89 | 245 | 58 |
Дерев'яна церква збудована у 1790 році, була парафіяльною, належала до Лютовиського деканату Перемиської єпархії УГКЦ. Після виселення українців церква використовували як зерновий склад місцевого держгоспу, з 1969 р. — парафіяльний костел. Храм є зразком класичної дерев'яної бойківської церковної архітектури. Пам'ятка є в туристичному маршруті «Шлях дерев'яної архітектури».
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 43, 119.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 2016-11-26 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- Polana // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 562. (пол.)
| Нижньо-Устрицький район | Нижні Устрики (районний центр) Бандрів · Береги Долішні · Вільхівці · Видрене · Гошів · Гошовець · Дашівка · Дверничок · Жолобик · Журавин · Задвір'я · Кривка · Літовищі · Лобізва · Лодина · Мочари · Панищів · Поляна · Рівня · Росолин · Росохате · Рябе · Середнє Мале · Скородний · Смільник · Соколє · Соколова Воля · Стерв'яжик · Телешниця Ошварова · Телешниця Сянна · Устянова · Хміль · Хревт · Чорна · Ялове · Ясінь |
|---|---|
| Стрілківський район | |
| Хирівський район | |
Адміністративний центр: Чорна | ||
| Села |  | |
| Селища | ||
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
