Пата або пуддха (маратхі: दांडपट्टा, гінді: पट) — це різновид меча з Індійського субконтиненту, що має двосічний клинок та захисну рукавицю-гарду.^[1]

Пата має довге пряме лезо довжиною від 10 до 44 дюймів. Леза виготовляли місцеві ремісники.

Характерною особливістю пати є її руків'я у формі напіврукавиці, внутрішня сторона якої зазвичай оббита. Рукоять кріпиться до клинка декоративними дужками, які виходять вперед з обох боків клинка.

Моголи також розробили варіант із фітильовими пістолетами, які прилягали до рукоятки. Рукоятка також має довгу манжету, яка зазвичай прикрашена, а в старих зразках інкрустована та прикрашена золотом та сріблом. Фехтувальник тримає зброю, стискаючи перекладину всередині рукавиці, подібно до катару. Манжета тримається близько до передпліччя іншим стрижнем або ланцюгом.

Пата була створена ще у середньовічній Індії, але її застосування здебільшого обмежилося 17-м і 18-м століттями, в часи імперії Маратхів. Цей меч вважався дуже ефективною зброєю для піхотинців проти важкоброньованої кінноти. Вважається, що маратхський правитель Шиваджі та його генерал Баджі Прабху Дешпанде були навчені бою з патою. Коли охоронець Великих Моголів Афзал-хана Саїд Банда напав на Шіваджі з мечами в битві при Пратапгаді, охоронець Шиваджі Джіва Махала смертельно вдарив його, відрізавши одну руку Бада Сайяду патою.^[2]

Недавнє відкриття напису на камені Героїв дало підтвердження про те, що меч пата існував ще у 12 столітті.^[3]

Пата найчастіше поєднується зі щитом або іншою патою, хоча її також можна використовувати зі списом або сокирою. Незважаючи на свою форму, пата використовується переважно для ріжучих ударів, а не для колючих.^[4] Розширений хват, що забезпечується передпліччям, дозволяє робити потужні удари, але обмежує будь-які випади. Це можна побачити в сьогоднішньому мардані кхелі та в колоніальних описах, які описують техніку фехтування з подвійними патами, «подібно до вітряка».

Мініатюрни показують, що пата також використовувалася верховою кавалерією^[5], що змусило деяких сучасних колекціонерів помилково зробити висновок, що ця зброя використовувалася для нанесення колючих ударів верхом. Однак через обмеження рухів зап’ястя було б важко вийняти пату з тіла ворога, і її користувач, швидше за все, впав би з коня. Більш імовірно, що пата використовувалася в тактиці «відсічи-втікай», характерній для маратхської армії. Техніку практикували, нарізаючи фрукти на землі, як лимони чи лайми, не торкаючись землі. Це був і залишається поширеним методом демонстрації, часто з використанням гнучкого леза для полегшення трюку. Кажуть, що воїни-маратхи розгойдували пату круговими рухами, як вихор, коли їх оточували, перш ніж померти, щоб максимізувати втрати противника. Це мало бути ефективним, коли двоє солдатів б'ються пліч опліч.^[6]

1. ↑ Maratha Pata Gauntlet Sword. www.arms2armor.com. Процитовано 16 листопада 2012.
2. ↑ Jadunath Sarkar (1992). Shivaji and his times. Orient Blackswan. с. 47—52. ISBN 978-81-250-1347-1.
3. ↑ Inscription pushes back sword's history by 500 years http://timesofindia.indiatimes.com/articleshow/95631621.cms
4. ↑ Swords And Hilt Weapons. Great Britain: Prion. 2012. ISBN 9781853758829.
5. ↑ Maratha Pata Gauntlet Sword. www.arms2armor.com. Процитовано 16 листопада 2012.
6. ↑ The Pata and the Manople -- Gauntlet Swords. netsword.com. Архів оригіналу за 24 лютого 2007. Процитовано 16 листопада 2012.

п о р Види довгоклинкової зброї і її класифікація залежно від регіону й історичної епохи Мистецтво фехтування Колюча довгоклинкова зброя Викривлена (односічна) довгоклинкова зброя Пряма (двосічна) довгоклинкова зброя Європа Доісторичні часи Меч Бронзової доби Хопеш Стародавній період Меч Залізної доби Акінак Гарпа Гладіус Ксифос Копіс/Фальката Махайра Спата Сика Ромфея Фалькс Посткласичний період Каролінзький меч Романський меч Півтораручний меч Клеймор Фальшіон Ранній новий період Цвайгендер Спада да лато Кацбальгер Чинкуеда Есток Зайтшверт Еспада ропера Швайцердеген Пізній новий період Рапіра Шабля Абордажна шабля Меч з кошиковою гардою Шпага Тесак Клинок-пістолет Еспадрон Багнет-тесак Шашка Китай Стародавня Цзянь Дао Середньовічна Дадао Цзянь-гоу Чжаньмадао Мін – Цін Люєдао Водао Чандао Яньмаодао Сучасна Міаодао Корея Бронзова доба – Кочосон Культура бронзових кинджалів Залізна доба – Період Саньґо Хвандудедо Семигілчастий меч Періоди Корьо і Чосон Понгук гим Вунгим Меч Чотири Тигри Японія Періоди Яйой – Нара Тьокуто Цуругі Періоди Хейан – Камакура Таті Одачі Танто Періоди Муроматі – Едо Вакідзаші Утіґатана Катана Період Мейдзі і наступні Ґунто Іайто Ніндзято Сікомідзуе Південна Азія Стародавня Ханда Урумі Середньовічня і сучасна Кастане Ката Каямкуламваал Кора Пата Пульвар Тальвар Фірангі Західна і Центральна Азія Типу сцимітар Гаддаре/Пала Килидж Мамелюкська шабля Сцимітар Шамшир Ятаган Індонезія Ранній період Мандау Ніабор Паранг Балато Гарі Сурик Пізній період Клеванг Сунданг Лангаї-тинганг Паранг Набур Сікін Панджанг Філіппини Класична Баласьонг Бангкунг Баньял Баронг Баронг Бікуко Бінагонг (Бінангон) Боло Дагонг-палай Гараб Гаянг Гінунтинг Голок Кампілан Каліс Керамбіт Лагот Ларинг Панабас Паранг Піра[en] Пінуті Сандуко Сансибар Сунданг Сусуват Талібон Утак Васай Іспанська колонізація Меч-балісонг Еспада і дага Хагібіс Тенегре Материкова Південно-Східна Азія Класична ера Дха Постккласична ера Крабі-крабонг Мезоамерика Доколумбійська ера Макуайуїтль Макана Африка Стародавній Єгипет Хопеш Інші африканські країни Іда Каскара Німча Флісса Шотель Біллао Такоба

п о р Традіційна холодна зброя Індії Довгоклинкова Кастане* Ката Килидж* Кора* Пата Тальвар Тега Шамшир* Фірангі Короткоклинкова Бічва Джамбія* Зіра бхонк* Пєшкабз* Ханджар* Чіланум Держакова Анкус Метальна Чакра Зірочкою (*) відмічена зброя неіндійського походження, що отримала значне розповсюдження в Індії