Паркани (Слободзейський район)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
Село Паркани молд./рум. Parcani | ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
|---|---|---|---|---|
| 46°50′24″ пн. ш. 29°30′59″ сх. д. / 46.84000° пн. ш. 29.51639° сх. д.Координати: 46°50′24″ пн. ш. 29°30′59″ сх. д. / 46.84000° пн. ш. 29.51639° сх. д. | ||||
| Країна |
 Молдова | |||
| Район | Слободзейський район | |||
| Перша згадка | 1770 | |||
| Агломерація | Тираспольсько-Бендерська агломерація | |||
| Поштові індекси (Poșta Moldovei) |
MD-5722[1] | |||
| Висота над р.м. | 17 м м | |||
| Відстань | ||||
| До районного центру | ||||
| До Кишинева | ||||
| Місцева влада | ||||
| Ідентифікатори і посилання | ||||
| GeoNames | 617628 | |||
| Freebase | /m/04q9_rp | |||
| Карта | ||||
  Паркани Паркани (Молдова) | ||||
| ||||
 Паркани у Вікісховищі | ||||
Паркани (молд./рум. Parcani) — село у Слободзейському районі Молдови (невизнана Придністровська Молдавська республіка).
Розташоване між Тирасполем і Бендерами. Входить до складу Тираспольсько-Бендерської агломерації. Селом проходить міжміська тролейбусна лінія «Тирасполь-Бендери».
У селі Паркани проживає 10,5 тисяч чоловік, з яких близько 80% — болгари . Українців близько 11%.
Село Паркани показано на карті генерала Паніна при штурмі Бендерської фортеці в 1770 році.
До 1812 знаходилося на кордоні Російської імперії.
Після приєднання Бессарабії до Росії відносилось до Тираспольського повіту Херсонської губернії.
Станом на 1886 рік в селі, центрі Парканської волості, мешкало 1913 осіб, налічувалось 300 дворових господарств, православна церква, школа та 3 лавки[2]
1991 року саме в Парканами відбувся перший з'їзд придністровських депутатів усіх рівнів. З'їзд визнав доцільним утворення Придністровської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки в складі тодішньої Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки.
Традиційна народна культура села дуже різноманітна. В архітектурі сільської забудови, національних костюмах і кухні, звичаях і обрядах лежить болгарська культура.
Болгари, що переселилися до села в 1806–1811 роках принесли не тільки свою мову, культуру, традиції і звичаї, але і свою ментальність: психологію, працьовитість й жагу підприємництва.
До цього слід додати риси, характерні для більшості колоністів, незалежно від їх національності: опора на власні сили, самостійність у прийнятті важливих рішень. Дух здорової конкуренції постійно присутній у болгар — кожен прагне зробити краще і більше, ніж сусід. Суперництво не заважало взаємовиручці та безкорисливій допомозі, ти хто потрапив у біду.
Великою різноманітністю відрізняється планування та архітектура болгарського селянської хати. Будинки, як правило, будувалися з каменю і глини в поєднанні з дерев'яними каркасними конструкціями, що надавало їм особливу архітектурну легкість. Будинки не мають чіткого планування. Будинки найчастіше звернені фасадом на сонячний бік і розташовуються в глибині двору.
2008 у Парканах був відкритий пам'ятник Василу Левскі — болгарському політичному діячеві, революціонеру, учаснику національно-визвольного руху в Болгарії.
- Сайт села Паркани [Архівовано 3 березня 2022 у Wayback Machine.]
- ↑ http://date.gov.md/ro/system/files/resources/2015-11/coduri%20postale%20RM.xlsx
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
| ||||||||||||||||
| ||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Молдови. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
