Палаццо Мадама
Фасад Палаццо Мадама
45°04′15″ пн. ш. 7°41′09″ сх. д. / 45.07083° пн. ш. 7.68583° сх. д. / 45.07083; 7.68583
Тип	міський палацd[1]
Статус спадщини	частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d]
Країна	Італія : ISO3166-1 alpha-3:ITA; ISO3166-1 цифровий:380;
Розташування	Турин
Архітектурний стиль	фасад - бароко
Архітектор	Філіппо Ювара (перебудова у стилі бароко)
Площа	0,67 га
Адреса	Piazza Castellod
Сайт	сторінка музею
Палаццо Мадама (Італія)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Палаццо Мадама

Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №823-001B823 (англ.)

Палаццо Мадама та Замок Акайа (італ. Palazzo Madama e Casaforte degli Acaja) в Турині —архітектурний та історичний комплекс розташований на центральній площі Турину П'яцца Кастелло.Був представницьким палацом та резиденцією герцогів Савойських. Є об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО як один з «Палаців Савойського дому»^[2] Зараз в ньому розміщено Міський музей стародавнього мистецтва.

Палац розташований на території давньоримського міста Augusta Taurinorum, чиї міські ворота Porta Decumana (45р. до н. е.) є частиною сьогоднішнього палацу. Герцог Філіп Савойський інтегрував обидві башти воріт у замок при його будівництві. Протягом 15-го сторіччя при його наступнику Людовіко будівля замку-фортеці була збільшена та були побудовані ще дві башти. Пізніше замок був перебудований у палац — герцогську резиденцію. В 17-му сторіччі Марія Крістіна Французька, регентка Карло Емануеле II яку називали Madama Reale, обрала палац для своєї основної резиденції. З того часу він і називається Палаццо Мадама.

Між 1718 та 1721 роками палац було суттєво перебудовано — він отримав новий фасад, атріум та парадні сходи.

Наприкінці 18-го — в першій половині 19-го сторіччя палац використовувався як тимчасове місце розташування французького уряду під час Наполеонівських воєн, а пізніше — королівської художньої галереї (італ. Pinacoteca Regia). В 1848–1865 рр. в палаці розміщувався Королівський сенат (італ. Senato del Regno) Королівства Сардинія-П'ємонт, а з 1861 року — об'єднаного Королівства Італія, а пізніше — Вищий суд. З 1934 року в будівлі розміщується музей.

Між 1718 та 1721 рр. палац отримав нове барочне крило, створене туринським придворним архітектором Філіппо Ювара, на замовлення дружини герцога Карло Емануеле II, Марії Жанни Баптисти. Як це типово для барокових палаців, зовнішня архітектура та внутрішнє оснащення палацу мають багато декоративних прикрас, рельєфів, скульптур та широке використання монограми герцогині MJB, яка прославляє замовницю будівництва.

Фасад був побудований з вапняку кольору слонової кістки з долини Суса, який завдяки своєму світлому та напівпрозорому вигляду підкреслює прозорість архітектури. З фасаду двоповерхова будівля поділена на шість частин. Чотири рельєфи з трофеями обрамляють три аркади, кожна з яких прикрашена могутньою головою лева як наріжним каменем арки. Рельєфи виконані Джованні Баратта. Будинок вінчає балюстрада з вазами та чотирма алегорічними фігурами над центральним ризалітом, які втілюють владу багатство, родючість та правосуддя.

Між 1883 та 1885 три середньовічні сторони палацу ґрунтовно реставровані в стилі історизму під керівництвом Альфредо д'Андраде, для чого ним було виготовлено 30 000 штук спеціальної цегли, і сьогоднішній вигляд палацу визначається його уявленнями палац та заходами з реставрації.

• 
  Кам'яні колони на цегляній підложці виступають з розкопаного римського культурного шару
• 
  Парадні сходи

З 1934 року в палаці розташований міський музей стародавнього мистецтва (італ. Museo Civico d' Arte Antica), колекція якого включає середньовічні картини та скульптури, а також експозиції декоративно-ужиткового мистецтва — скла, порцеляни, кераміки церковних прикрас з різних епох (переважно 14-18 ст.). Туринський музей дійсно стародавнього мистецтва (античного і т. д.) називається італ. Museo dell'Antichita і розташований в іншому місці.

п о р Світова спадщина ЮНЕСКО в Італії
Культурні	Наскельний живопис в долині Валькамоніка Історичний центр Риму та володіння Ватикану, включаючи базиліку Св. Павла за мурами Церква Санта Марія делле Ґраціє з фрескою Леонардо да Вінчі «Тайна вечеря» Історичний центр міста Флоренція Місто Венеція та Венеційська лагуна П'яцца-деї-Міраколі Історичний центр міста Сан-Джиміньяно «І-Сассі-ді-Матера» — Наскельні поселення біля міста Матера Місто Віченца та вілли Андреа Палладіо у Венето Історичний центр міста Сієна Історичний центр міста Неаполь Фабричне селище Креспі-д'Адда Ренесансне місто Феррара та дельта річки По Замок Кастель-дель-Монте «Труллі» — традиційні оселі в місті Альберобелло Ранньохристиянські пам'ятники в місті Равенна Історичний центр міста П'єнца Королівський палац в Казерті з парком, акведук Ванвітеллі і фабричне селище Сан-Леучіо Палаци Савойського дому в місті Турин і його околицях Ботанічний сад в місті Падуя Місто Порто-Венере, культурний ландшафт Чинкве-Терре, острови Пальмарія, Тіно і Тінетто Кафедральний собор, вежа Торре-Чивіка і площа П'яцца-Гранде в місті Модена Археологічні зони — Помпеї, Геркуланум та Торре-Аннунціата Амальфітанське узбережжя Археологічні пам'ятники в місті Агрідженто Доісторичні вежі Су-Ніраксі-ді-Баруміні Патріарша базиліка і археологічний заповідник в Аквілеї Історичний центр міста Урбіно Вілла Романа дель Казале Культурний ландшафт району Чиленто, національний парк Валло-ді-Діано, археологічні пам'ятники Пестуму та Елеї, монастир Чертоза-ді-Падула Вілла Адріана в Тіволі Місто Верона Базиліка Святого Франциска та інші францисканські святині в Ассізі Вілла д'Есте в Тіволі Міста пізнього бароко в долині Ното Святі гори Ломбардії і П'ємонту Етруські некрополі в Черветері і Тарквінії Культурний ландшафт Валь-д'Орча Античні Сиракузи і скальний некрополь Панталіка Віа Гарібальді і комплекс палаців Палацці-деі-Роллі в Генуї Ретійська залізниця 1 Мантуя і Саббйонета Лонгобарди в Італії Доісторичні пальові поселення в Альпах 2 Палаци, сади і заміські вілли родини Медічі в Тоскані Природний ландшафт італійських виноградників: Ланге-Роеро та Монферрат Арабо-норманська архітектура Палермо з соборами Чефалу і Монреале
Природні	Ліпарські острови Монте-Сан-Джорджіо 1 Доломітові Альпи Вулкан Етна Букові праліси Карпат та інших регіонів Європи2
1 Спільно з Швейцарією   2 Спільно з Францією, Німеччиною, Швейцарією, Австрією, Словенією 2 спільно з 17 іншими країнами