Падука Анатолій Іванович
Народився	22 серпня 1951(1951-08-22) (73 роки) Ромни, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва
IMDb	ID 2821065

Падука Анатолій Іванович (нар. 22 серпня 1951, Ромни) — радянський і український актор театру і кіно. Керівник, головний режисер і педагог Одеського театрального ліцею.

Народився 22 серпня 1951 року в місті Ромни, Сумської області. Мати — Ганна Дмитрівна Голот.

В 1973 році був запрошений у місто Одесу до Театру юного глядача.

У 1973 році одружився.

У 1974 році народилася донька Юлія.

З 1976 р. Член Національної Спілки театральних діячів

У 1980 році працював у Одеському Будинку актора в театральній студії «Експеримент», яку очолив народний артист Росії Олег Табаков.

У 1981 р. вступив на навчання в Москву в Російській інститут театрального мистецтва (ГІТІС ім. А. Луначарського) на акторський факультет до Олега Табакова.

У 1985 році закінчив ГІТІС по факультету — актор драми і кіно.

У 1986 р. почав знову займатися театральною студією.

З 1989 р. працював у Одеському Будинку актора та паралельно в театрі Юного глядача.

У 1989 р. при Одеському Будинку актора створив театральний ліцей.

У Анатолія Падуки в Одеському Театральному Ліцеї навчався Вітас^[1].

З 1973 по 1994 рік зіграв в Одеському ТЮЗі близько 70 ролей.

• «Чарівний голос Джельсоміно», реж. Т. Лисиціан;
• «Золоті туфельки», реж. Ст. Козачков;
• «Принцеса на бобах», реж. Ст. Новак;
• «Настроювач», реж. К. Муратова;
• «Посмішка Бога, або Чисто одеська історія», реж. В. Аленіков;
• «Раба Кохання», реж. Н. С. Міхалков;
• «Трест, який лопнув», реж. А. І. Павловський, К. І. Павловський;
• «Валізка», реж. Р. Василевський;
• «Дорога в Рай»;
• «Астенічний синдром», реж. К. Р. Муратова;
• «Чутливий міліціонер», реж К. Р. Муратова;
• «Благословіть жінку», реж. Ст. Говорухін, чотири серії ТБ;
• «Блаженна», реж. С. Струсовський;
• «Рідкісний дощ», реж. Р. Делієв;
• «Сонька Золота Ручка», реж. В. Мережко;
• «Сині, як море, очі», реж. Р. Делієв, дві серії ТБ;
• «Мелодія для шарманки», реж К. Муратова.

• 1974 — «Гей, хто-небудь» за В. Сарояном;
• 1980 — «Ювілей» за А. П. Чеховим;
• 1981 — «20 хвилин з ангелом» за А. Вампіловим;
• 1991 — «Призначено на злам» по Т. Вільямсу;
• 1991 — «Замерзли» за Н. Садуру;
• 1992 — «Вони билися за Батьківщину»;
• 1995 — «Володимир третього ступеня»;
• 1996 — «Кухонка моя» за М. Угаровим;
• 1997 — «На перші гулі» за С. Васильченком;
• 1998 — «Одруження Бальзамінова» за А. Островським;
• 1999 — «Русский Инвалидъ» за М. Угаровим;
• 2000 — «По ревізії» за М. Кропивницьким;
• 2001 — «Білі ночі» за Ф. Достоєвським;
• 2002 — «Обломов» за В. Гончаровим;
• 2003 — «Лапа, або Ієрогліфи» за Д. Хармсом;
• 2004 — «Може Бути тільки Бог» за А. Веденським;
• 2005 — «Комедія міста Петербурга» за Д. Хармсом^[2];
• 2006 — «Скользящая Люче» за Лаурою Сінтією Черняускайте;
• 2007 — «Скушно на цьому світі, панове…» за М. В. Гоголем;
• 2008 — «Благовіщення» за Вен. Єрофеєвим;
• 2009 — «Тупташка-Невдашка» за Дж. Д. Селінджером;
• 2010 — «Оле-Лукоє» за Г. Х. Андерсеном;
• 2012 — «Щоденник Печоріна» за М. Ю. Лермонтовим;
• 2014 — «Тріумф» за І. А. Крилову;
• 2015 — «Енеїда» за І. П. Котляревським.

• Сайт Одеського театрального ліцею.
• Сайт Анатолія Падуки.
• Офіційна група Вконтакті. [Архівовано 7 січня 2020 у Wayback Machine.]
• Стаття в «Вечірньої Одеси»: «Театр — це і особисте щастя, і особиста драма». [Архівовано 28 серпня 2017 у Wayback Machine.]