о. Павло Мадяр, ЧСВВ
Народився	21 лютого 1923(1923-02-21) Білки, Підкарпатська Русь, Перша Чехословацька Республіка
Помер	28 листопада 1996(1996-11-28) (73 роки) Малий Березний
Країна	Українська Радянська Соціалістична Республіка  Україна
Національність	українець
Діяльність	ієромонах, письменник
Посада	протоігумен Провінції святого Миколая на Закарпатті (1990—1992)
Конфесія	Мукачівська греко-католицька єпархія
Батько	Іван Мадяр
Мати	Магдалина Фірцак

Павло Мадяр (хресне ім'я Петро; 21 лютого 1923, Білки — 28 листопада 1996, Малий Березний) — український церковний діяч, греко-католицький ієромонах-василіянин, душпастир підпільної Греко-католицької церкви на Закарпатті, письменник.

Петро Мадяр народився 21 лютого 1923 року в селі Білки, нині Хустського району, Закарпатської області в сім'ї Івана Мадяра і Магдалини з дому Фірцак. У сім'ї було шестеро дітей: найстарший і єдиний хлопець Петро і п'ятеро дівчат. Початкову і середню школу закінчив у Білках, а потім навчався в гімназіях у Берегові (1939—1940), Хусті (1940—1943) і в Мукачеві (1943—1944). 14 липня 1944 року вступив до Василіянського Чину, відбув новіціят в Імстичівському монастирі, де 7 квітня 1946 року склав перші чернечі обіти. Закінчив філософські і богословські студії під проводом тодішнього протоігумена василіян на Закарпатті о. Антонія Мондика і 17 травня 1957 року склав вічні обіти. 20 травня 1957 року був висвячений у Львові на священника єпископом Миколаєм Чарнецьким.^[1]

Працював у колгоспі та робітником при дорогах, перебував у своїх батьків, тож мав можливість підпільно розвинути широку душпастирську діяльність. Полем його праці в період підпілля Греко-Католицької Церкви було ціле Закарпаття. За ревність, мужність та невтомність у служінні о. Павла називали «Апостолом Закарпаття».^[1] Виїжджав навіть до Галичини, щоб і надалі підтримувати зв'язки з тамтешніми василіянами.^[2] Важка фізична і нічна душпастирська праця виснажила о. Павла, який захворів на легені. Після операції залишився з одною легенею.^[3]

Коли була легалізована Греко-католицька церква на Закарпатті й Василіянський Чин, о. Павло Мадяр у 1990 році став протоігуменом Провінції Святого Миколая ЧСВВ. Однак через брак достатньої кількості ченців і організаційні труднощі, вже у 1992 році, монастирі Провінції було підпорядковано Протоігумену Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні. Коли в 1994 році у Малоберезнянському монастирі було відкрито новіціят, вищі настоятелі призначили о. Павла магістром новиків.^[1]

Отець Павло Мадяр помер 28 листопада 1996 року в Малоберезнянському монастирі, похований на монастирському цвинтарі.^[1]

У період заборони Греко-католицької церкви о. Павло Мадяр займався підпільною видавничою діяльністю: видавав молитовники, брошури та книжки релігійного змісту. Після легалізації Церкви часто друкувався у василіянському часописі «Місіонар».^[3]

• Атанасій В. Пекар, ЧСВВ. Нариси історії Церкви Закарпаття. — Том ІІІ: Монаше життя. — Ужгород, 2014. — 216 с. — ISBN 978-617-7162-03-1
• о. Роман Каспришин. Слабкий тілом — міцний духом! [Архівовано 28 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Місіонар, березень 2002. — С. 90.
• Упокоївся в Бозі [Архівовано 28 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Місіонар, грудень 1996. — С. 18.

• О. Павло П. Мадяр ЧСВВ [Архівовано 28 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Провінція святого Миколая, 22 лютого 2013 [дата доступу 28 листопада 2021]
• О. Павло Мадяр ЧСВВ. Слова з нагоди смерті [Архівовано 30 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Провінція святого Миколая, 27 листопада 2016 [дата доступу 30 листопада 2021]

п о р Протоігумени Провінції Святого Миколая ЧСВВ Протоігумени Провінції Святого Миколая (1733—1931) Григорій Булко (1733—1742) · Гедеон Пазин (1744—1754) · Йоаникій Скрипка (1755—1756) · Гавриїл Дешко (1756—1758) · Макарій Шугайда (1758—1766) · Мартирій Кашпер (1766—1769) · Сильвестр Ковейчак (1769—1778) · Мартирій Кашпер (1778—1781) · Арсеній Коцак (1781—1784) · Сильвестр Ковейчак (1784—1789) · Йоаникій Базилович (1789—1821) · Боніфатій Стромецький (1821—1827) · Максим Єленяк (1827—1830) · Яків Бованкович (1830—1839) · Герман Мінський (1839—1842) · Веніамин Яцин (1842—1845) · Олексій Галичкович (1845—1848) · Яків Бованкович (1848—1854) · Олексій Галичкович (1854—1863) · Іриней Зельний (1863—1866) · Олексій Галичкович (1866—1869) · Матей Микита (1869—1885) · Інокентій Левканич (1885—1906) · Йоаким Хома (1906—1931), від 1921 протоігумен для тих василіян, які не приєдналися до реформи Протоігумени Провінції Найсвятішого Спасителя настоятелями для василіян Закарпаття під час Мукачівської реформи (1921—1932) Анастасій Калиш (1920—1930), Протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя · Діонисій Ткачук (1930—1931), вікарій Провінції Найсвятішого Спасителя · Степан Решетило (1931—1932), вікарій Провінції Найсвятішого Спасителя Протоігумени Провінції Святого Миколая (1932—1992) Полікарп Булик (1932—1939) · Матей Євчак (1939—1940), вікарій · Леонтій Долгий (1940—1942) · Вартоломей Дудаш (1943—1945) · Антоній Мондик (1945—1989) · Павло Мадяр (1990—1992) Протоігумени Провінції Найсвятішого Спасителя настоятелями для василіян Закарпаття (1992—2009) Василь Мендрунь (1992—1996) · Віктор Батіг (1996—1997) · Теодозій Янків (1997—2000) · Йосиф Будай (2000—2004) · Григорій Гриньків (2004—2007) · Йоаникій Чверенчук (2007—2009) Протоігумени Провінції Святого Миколая після відновлення Провінції (від 2009) Павло Райчинець (2009—2016) · Андрій Белеканич (2016—2020) · Франціск Онисько (від 2020)