Отакар Шквайн
Особисті дані
Повне ім'я	Отакар Шквайн
Народження	3 червня 1894(1894-06-03)
	Кладно, Австро-Угорщина
Смерть	12 вересня 1941(1941-09-12) (47 років)
	Прага, Протекторат Богемії та Моравії
Поховання	Кладно
Прізвисько	Мазал
Громадянство	Чехословаччина
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
	«Кладно»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1919—1920 «Кладно» ? (?) 1920—1921 «Жиденице» ? (?) 1921—1922 «Спарта» (Пр) 10+ (1+) 1922 «Моравська Славія» (Брно) ? (?) 1922—1923 «Славія» (Пр) ? (?)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
1920—1921	Чехословаччина	6 (3)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1929 1939	«Простейов» Пардубиці ЧШК (Братислава) «Русь» (Уж) «Погонь» (Л) «Жатець» «Кладно» «Вісла» (Кр)	(({тренер-місце))}
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Отакар Шквайн у Вікісховищі

Отакар Шквайн, більш відомий як Отто Мазал-Шквайн^[1] (чеськ. Otakar Škvajn, трансліт. Otto Mazal-Škvajn; нар. 3 червня 1894, Кладно, Австро-Угорщина — пом. 12 вересня 1941, Прага, Протекторат Богемії та Моравії) — чехословацький футболіст і тренер. Виступав за збірну Чехословаччини.

Футбольну кар'єру розпочав 1919 року в «Кладно»^[1], вихованцем футбольної школи якого й був. Потім грав у «Жиденице»^[2]. Гучно заявив про себе 8 травня 1920 року в пам'ятному для «Жиденице» поєдинку проти празької «Славії» — 6:2, забивши в ньому 5 м'ячів^[1].

У 1921 році перейшов у празьку «Спарту»^[1][2]. Був вигнаний з команди за надання інформації про поїздку «Спарти» в Іспанію редактору газети «Prager Tagblatt» Йожефу Лауферу^[1][3]. Нетривалий період часу грав у Брно^[1][2], звідки потім знову поїхав до Праги, грати за «Славію»^[1][2][3].

Під час поїздки Славії до Німеччини в січні 1923 року, отримав на вокзалі міста Карлсруе випадкову травму коліна, яка закінчила його кар'єру гравця^[1][3]. Після отримання травми пролежав декілька годин на рейках, допоки його не знайшли залізничники. Вижив, але потім все життя кульгав^[2].

Провів 6 матчів у складі збірної Чехословаччини^[2]. У тому числі грав в першому офіційному матчі збірної з югославами (7:0)^[1]. Грав за збірну на олімпійському турнірі 1920 року^[1][3], у тому числі в фіналі з Бельгією^[1]. Збірна Чехословаччини позбавлена срібних медалей, за демонстративне залишення поля на 40-й хвилині, на знак протесту проти призначення пенальті в її ворота^[1]. У півфінальній грі з французами забив свої три м'ячі за збірну (4:1)^[1][2].

Також був представником від Чехословаччини на турнірі Військових ігор 1919 року в Римі^[1][3].

Після завершення кар'єри гравця, тренував декілька клубів Чехословаччини і Польщі. У тому числі: «Простейов», Пардубиці, братиславський ЧШК, ужгородську «Русь», львівську «Погонь», «Жатець», «Кладно», краківську «Віслу»^[1][2]. Також був помічником тренера збірної Польщі протягом короткого проміжку часу^[2].

Помер в окупованій Празі від інсульту^[1].

• ŠEVČÍK, Karel: Králové ligového trůnu, Praha, Riopress 2004.
• BROŽ, Radovan: Kronika pardubického fotbalu, Pardubice, Klub přátel Pardubicka 2005.

• Отто Мазал-Шквайн на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Отто Мазал-Шквайн на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Отто Мазал-Шквайн на сайті PlaymakerStats.com (англ.)
• Профіль гравця на сайті eu-football.info
• Профіль гравця на сайті olympedia.org
• Профіль гравця на сайті sports-reference.com
• Профіль гравця на сайті fotbal.cz