Орден «Святого Іоанна Єрусалимського» рос. Орден Святого Иоанна Иерусалимского
Країна	Російська імперія
Тип	орден
Статус	не вручається
Нагородження
Засновано:	29 листопада (10 грудня) 1798 р.
Нагороджені:
Категорія:Кавалери ордена Святого Іоанна Єрусалимського (Росія) (59)
Черговість
Молодша нагорода	Орден Андрія Первозванного
Орден Святого Іоанна Єрусалимського у Вікісховищі

Орден Святого Іоанна Єрусалимського (Мальтійський хрест) (рос. Орден Святого Иоанна Иерусалимского, Мальтийский крест) — орден Російської Імперії.

У 1798 році, коли Наполеон I під час експедиції до Єгипту захопив Мальту, лицарі ордена звернулися до російського імператора Павла I з проханням прийняти на себе сан Великого магістра ордену Святого Іоанна Єрусалимського, на що останній погодився.

29 листопада (10 грудня) 1798 Павло I видав свій Маніфест про встановлення на користь російського дворянства ордену Святого Іоанна Єрусалимського і правила для прийняття дворян Російської імперії через цей орден.

У роки правління Павла I орден Св. Іоанна Єрусалимського став вищою відзнакою, дарованої за цивільні та військові заслуги. Дарування ж командорства цього ордену перевершувало за значенням нагородження навіть орденом Св. Андрія Первозванного, оскільки цим виражалося приватна прихильність государя імператора. У день своєї коронації 5 квітня 1797 р. Павло I об'єднав існуючі в Росії орденські корпорації в єдиний Російський кавалерський орден, або Кавалерське товариство Російської імперії. Однак до нього не увійшли кавалери орденів Св. Георгія і Св. Володимира.

Наступник Павла I на російському престолі Олександр I прибрав з державного герба Мальтійський хрест, склав із себе повноваження Великого магістра, в 1810 році вийшов Указ про припинення нагородження знаками Мальтійського Ордену. Судячи з «височайше затвердженим положенням» Комітету міністрів від 20 січня 1817 року, згідно з яким після смерті родових командорів їх спадкоємці не мають права на це звання і не носять знаків ордену Св. Іоанна Єрусалимського, російська гілка зазначеного ордену фактично припинила своє існування.

Орден мав три ступені:

• І ступінь — Великий Командорський хрест
• ІІ ступінь — Командорський хрест
• ІІІ ступінь — Кавалерський хрест

• Суверенний військовий Орден Госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти
• Донат Ордена Святого Іоанна Єрусалимського

• Спасский И. Г.,. Иностранные и русские ордена до 1917 года. — СПб. : Дорваль, 1993. — С. 196. — ISBN 5-8308-0042-X. (рос.)
• Шепелёв Л. Е.,. Чиновный мир России: XVIII — начало XX вв. — СПб. : Искусство—СПб, 1999. — 479 с. — ISBN 5-210-01518-1. (рос.)
• Милославский Ю. Г., Странноприимцы: Православная ветвь Державного Ордена рыцарей-госпитальеров Св. Иоанна Иерусалимского. — СПб.: Издательство Царское Дело, 2001. — 240 с. (рос.)
• Серков С. Р.,. Ордена Белого Орла, «Виртути милитари», Святого Иоанна Иерусалимского // "Военно-исторический журнал". — 1990. — № 7. — С. 92-95.

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Орден Святого Іоанна Єрусалимського (Росія)
• Орден Св. Иоанна Иерусалимского (Мальтийский крест) (рос.)
• Российский кавалерский орден и награды русских приорств ордена Св. Иоанна Иерусалимского (рос.)

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.