Опішня́нське горо́дище — поселення, що належить до роменських городищ. Виявлено на початку XX ст. у південно-східній частині смт Опішні Зіньківського району Полтавської області. Датують серединою VIII — початку IX століття.

Рішенням Полтавського облвиконкому № 247 від 23.04.1982 року віднесене до нерухомих пам'яток археології місцевого значення.^[1]

Розміри — 165×45 м. Площа — 0,8 га. Задерноване, частина зайнята кладовищем

Перші розкопки було розпочато археологом-славістом Іваном Івановичем Ляпушкіним у 1940 році, які були продовжені у 1957 році. У 1975 році розкопки були відновлені Лівобережним загоном Слов'яно-руської експедиції ІА АН УРСР під керівництвом Олега Васильовича Сухобокова.

У цих експедиціях було вивчено більшу частину площі городища, здійснені перетини його валу і рову. Недослідженою залишилася площа під кладовищем на невеликі ділянки вздовж його схилів. Будівельні рештки представлені залишками житлових і господарських споруд. Було досліджено 23 житла, 2 господарські споруди і 39 ям, частина котлованів яких після розкопок законсервована.

Серед знахідок, отриманих в результаті розкопок, виявлені предмети особистого і побутового призначення, численні уламки ліпного посуду та інших виробів. Керамічний комплекс складають уламки ліпного посуду (горщики і сковорідки), невелика кількість фрагментів посуду виготовленого на гончарному кругу й амфорної тари з різних центрів Північного Причорномор'я.

З досліджених комплексів походить виразна добірка зооморфної керамічної пластики і пряселець, а також мініатюрного посуду й інших вотивних виробів. Вироби з кістки представлені, переважно проколками. В невеликій кількості наявні вироби із заліза (деталі вузди, ножі, кресало тощо) та кольорових металів (пряжки, персні, серги). Виявлені також пастові та склопастові намистини. В матеріальній культурі городища простежуються певні кочівницькі елементи. Виразна колекція знахідок з городища експонується в Полтавському краєзнавчому музеї ім. Василя Кричевського^[2].

Полтавщина: Енцикл. довід. / За ред. А. В. Кудрицького. — К.: УЕ, 1992. — 1024 с.: іл. ISBN 5-88500-033-6

Це незавершена стаття з археології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

п о р Опішня в темах Географія Опішнянське городище • Нафтогазоконденсатне родовище • Солохівське газоконденсатне родовище • Ворскла Історія Опішнянська сотня • Опішнянська волость • Опішнянський ґебіт • Опішнянський район Символіка Прапор Опішні • Герб Опішні Адміністрація Об'єднана громада • Селищна рада Освіта Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів • Державна спеціалізована художня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Економіка Завод «Художній керамік» • Видавництво «Українське Народознавство» Гончарство Опішнянська кераміка • Національний архів українського гончарства • Гончарська книгозбірня України • Інститут керамології — відділення Інституту народознавства НАН України • Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному • Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів • Меморіальний музей-садиба славетної гончарки Олександри Селюченко Архітектура Троїцька церква • Будинок Кричевського-Лебіщака • Меморіальні й анотаційні дошки Інше Персоналії • Зображення