Ольшинка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Село
.jpg) споруджена у 1634 або 1641 р., знищена у 1956 р. Координати 49°53′ пн. ш. 22°44′ сх. д. / 49.883° пн. ш. 22.733° сх. д.Координати: 49°53′ пн. ш. 22°44′ сх. д. / 49.883° пн. ш. 22.733° сх. д.
|
Ольшинка (пол. Olszynka) , до 1986 року Дмитровичі — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Орли Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 387 осіб (2011[1]).
Село розташоване за 12 км на північ від Перемишля та 54 км на схід від Ряшева.
Після виселення українців польська влада змінила українську назву села Дмитровичі на польську Ольшинка.
У 1488 р. спалили село волохи, в 1502, 1624 і 1676 рр. — татари.
У 1880 р. село належало до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, у селі було 348 жителів (228 греко-католиків, 50 римо-католиків і 70 юдеїв).[2]
У 1934-1939 рр. село належало до ґміни Хлопіце Ярославського повіту Львівського воєводства. У 1939 році в селі проживало 540 мешканців, з них 475 українців-грекокатоликів, 35 українців-римокатоликів, 10 поляків, 15 польських колоністів міжвоєнного періоду і 5 євреїв[3].
В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом. 16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (402 особи — 106 родин)[4]. Українське населення села, якому вдалося уникнути вивезення до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистка під час проведення Операції «Вісла» і було депортовано на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.
У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 213 | 54 | 135 | 24 |
| Жінки | 174 | 27 | 101 | 46 |
| Разом | 387 | 81 | 236 | 70 |
У 1634 р. українці збудували дерев’яну греко-католицьку церкву Різдва Пр. Богородиці. До їх депортації була філіяльною церквою, яка належала до парафії Заміхів Перемиського деканату (після Першої світової війни — Радимнянського деканату) Перемишльської єпархії.
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Dmytrowice (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 44. (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 28.
- ↑ Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Адміністративний центр: Орли | ||
| Села | Валява • Вацлавичі • Гнатковичі • Дрогоїв • Дуньковички • Задуброва • Кашичі • Малковичі • Низини • Ольшинка • Орли • Трійчичі • Чемеровичі |  |
|
Це незавершена стаття з географії Перемишльського повіту. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
