Олексіївка Харків
Загальна інформація
Район (у місті)	Шевченківський
Головні вулиці	проспект Людвіка Свободи, проспект Перемоги, вулиця Клочківська
Транспорт
станції метрополітену:	Олексіївська, Перемога

Олексі́ївка — історична місцевість та житловий масив у Харкові, у північній частині міста. Традиційно її розділяють на Стару Олексіївку, Нову Олексіївку, Зелене та Флоринку.

Олексіївка знаходиться у північно-західній частині Харкова, в Шевченківському районі, між річкою Лозовенька та Олексіївською балкою, по якій тече річка Олексіївка.

На півночі місцевість межує з окружною автомобільною дорогою, на півдні — з річкою Олексіївка, на сході — із зоною відпочинку, на північному заході — з річкою Лопань.

На місці житлового масиву знаходилось однойменне село, яке належало відомому слобожанському роду Квіток — до нього належав і Григорій Квітка-Основ'яненко. Рік заснування села — невідомий. У 1779 році його назвали «власницькою слобідкою» (рос. — «владельческая слободка»). Тоді в Олексіївці проживало 398 чоловіків вахмістрів Івана та Григорія Квіток і 179 неописаних душ (рахували лише чоловіків, жінок не рахували, оскільки вони не платили податки)^[1].

У районі нинішньої Олексіївської вулиці в 1920-х роках була побудована церква, навколо якої розрослося селище.

У 1950-ті Олексіївка увійшла до міської межі Харкова.

Забудова Нової Олексіївки розпочалась у 1970-х роках — типовими багатоповерховими панельними будинками, скомпонованими в житлові групи. Розробку проектів проводив інститут «Харківпроект», архітектори — М. І. Авраменко, Тетяна Морєва, Віктор Можейко. Один з мікрорайонів відвели під профтехучилища, технікуми і комунальні підприємства. У південній частині масиву звели студентське містечко — архітектори Ерік Черкасов, Є. Є. Гирш, 1965 рік — розраховане на 20 тисяч мешканців і забудоване типовими багатоповерховими гуртожитками^[2].

У десятій п'ятирічці (1976—1980) Олексіївка була одним з основних центрів житлового будівництва у Харкові — займала в загальному об'ємі будівництва понад 19 %. Були побудовані 336-й і 337-й мікрорайони — забудовані дев'яти-, дванадцяти- та шістнадцятиповерховими будинками, в яких проживає близько 30 тисяч людей. У 1978 році на Олексіївському масиві почалося будівництво експериментального житлового комплексу у складі 338-го і 339-го мікрорайонів. Програма експерименту, затверджена Держбудом СРСР, мала підвищити ефективність використання цінних земель і можливість подальшого впровадження прогресивних рішень в практику масового будівництва у Харкові^[3].

Основу Нової Олексіївки становлять дві головні вулиці — проспект Перемоги, що проходить паралельно окружній дорозі, та проспект Людвіка Свободи.

У квітні 2013 року Олексіївка посіла п'яте місце в соціологічному опитуванні на тему комфортності проживання в районах Харкова — після Павлового Поля, проспекту Гагаріна, Центрального району та Салтівки^[4].

Тролейбусні і автобусні маршрути починаються на у кінці проспекту Перемоги і з'єднують Олексіївку з Павловим Полем та центром міста. Проспектом Перемоги проходить трамвайна лінія, що сполучає житловий район з промисловою зоною Іванівки та Центральним ринком.

На перетині проспекту Людвіка Свободи та вулиці Асхарова у грудні 2010 року була відкрита станція метро Олексіївська, а у серпні 2016 року на перетині проспекту Людвіга Свободи та проспекту Перемоги — станція метро Перемога.

• Лопань (річка) — ліва притока Уди
  • Олексіївське водосховище
• Лозовенька (річка) — ліва притока Лопані
  • Лозовеньківське водосховище
• Олексіївка (річка) — ліва притока Лопані
  • Новокомсомольське озеро (відстійник в Олексіївській балці)

На місцевості розташовані, зокрема:

• Факультет переробних і харчових виробництв Державного біотехнологічного університету
• Харківський інститут банківської справи
• Харківський автомобільно-дорожній технікум
• Харківська виправна колонія № 25

• Жилой массив — Алексеевский// Про масив на сайті «Город Харьков — страницы истории»: anrai.ru/harkov

• Зелене

• Алексеевский жилой массив// Харьков: Архитектура, памятники, новостройки: Путеводитель / Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А. А.. — Х.: Прапор, 1985. — 151 с. — 10 000 прим.
• Ведомость, исъ какихъ именно городовъ и уездовъ Харьковское наместничество составлено и сколько было въ нихъ душъ на 1779 годъ. — К.: Наукова думка, 1991. — ISBN 5-12-002041-0
• Зиненко Ю. История и тайны названий харьковских микрорайонов// Газета по-харьковски. — 2008. — 7 січня.
• Лидеры и аутсайдеры по комфортности жизни в Харькове: лучшие и худшие районы// Харьковские известия. — 2013. — 18 квітня.
• Клочковская улица // Дьяченко Н. Т. Улицы и площади Харькова. Очерк. — 4-е, испр. и доп. — Х. : Прапор, 1977. — 272 с. — 50 000 прим.

Географія та географічні карти GeoNames Нормативний контроль GKG: /g/1219y6k1

п о р Харківський повіт Повітове місто Харків Міста та містечка Золочів Волості Бабаївська • Безлюдівська • Будянська • Велико-Данилівська • Вертіївська • Веселівська • Вільшанська • Дементіївська • Деркачівська • Довжицька • Жихорська • Золочівська • Карасівська • Козачо-Лопанська • Коротичанська • Липецька • Мереф'янская • Непокритянска • Одноробівська • Олексіївська • Основ'янська • Пересічанська • Роганська • Рогозянська • Русько-Лозівська • Удянська • Харківська • Циркунівська Основні поселення (від 900 мешканців на 1864 рік) Бабаї • Безлюдівка нова • Безлюдівка стара • Березове • Благодатне • Борщове • Васищеве • Велика Данилівка • Великі Проходи • Вільшана • Дементіївка • Деркачі • Довжик • Жихор • Журавлівка • Іванівка • Карасівка • Козача Лопань • Колупаївка • Липці • Малі Проходи • Мерефа • Непокрите • Олексіївка • Основа Островерхівка • Пересічне • Рогань • Рогозянка • Руська Лозова • Руські Тишки • Уди • Черкаська Лозова • Черкаські Тишки • Чорноглазівка • Циркуни