Коломієць Олексій Федотович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Коломієць Олексій Федотович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Олекса Коломієць | ||||
| Псевдонім | Олекса Коломієць | |||
| Народився | 19 березня 1919 Харківці, Лохвицький повіт, Полтавська губернія, Українська СРР | |||
| Помер | 23 листопада 1994 (75 років) Київ, Україна | |||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | драматург, прозаїк | |||
| Сфера роботи | література[1] | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 1953-1994 | |||
| Жанр | психологічна драма | |||
| Magnum opus | Фараони Голубі олені Дикий ангел | |||
| Членство | СП СРСР | |||
| Партія | КПРС | |||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||
| Нагороди |         | |||
|
| ||||
Олексі́й Федо́тович Коломі́єць (19 березня 1919, Харківці, Лохвицький повіт, Полтавська губернія, Українська СРР — 23 листопада 1994, Київ) — український письменник та драматург.
Народився 17 березня 1919 р. в с. Харківці Лохвицького району на Полтавщині. Він був шостою, найменшою дитиною в родині селянина-бідняка, в якій рано не стало батька. Після закінчення семирічки Коломієць в 1935—1938 pp. навчається на робітфаку при Харківському інституті радянської торгівлі, а потім на історичному факультеті Харківського університету. Зі студентської лави пішов на фронт. Після демобілізації кілька років віддав комсомольській роботі; був лектором ЦК ЛКСМУ, секретарем Чернівецького обкому комсомолу, в 1950—1953 pp. працював відповідальним редактором газети «Молодь України», потім у журналі «Зміна». Тоді ж починає друкувати перші нариси й оповідання, що склали збірку новел «Біла криниця» (1960).
Як драматург Коломієць не мав учнівського періоду і досить пізно увійшов у літературу: комедію «Фараони» написав у сорок років. Та вже ця перша спроба принесла йому широке визнання: вперше зіграна в Московському театрі ім. М. В. Гоголя[ru], п'єса в 1962 p. ставилася вже в 71 театрі країни. У 1978 p. в Київському театрі ім. І. Франка відбулася її п'ятисота вистава.
В наступні роки слідує низка драматичних творів:
- 1961 р. — драматичний памфлет «Дванадцята година».
- 1963 р. — психологічна драма «Чебрець пахне сонцем» (інша назва «Де ж твоє сонце?»).
- 1964 р. — п'єса «Прошу слова сьогодні».
- 1965 р. — драматична дилогія «Планета Сперанта».
- 1966 р. — «Спасибі тобі, моє кохання».
- 1969 р. — «Келих вина для адвоката».
- 1970 р. — п'єса проблемно-психологічного характеру — дилогія «Горлиця», п'єса «Перший гріх». Лірична драма «Спасибі тобі, моє кохання» і дилогія «Горлиця» у 1970p. були відзначені республіканською премією ім. М. Островського.
- 1972 р. — п'єса «Одіссея в сім днів».
- 1973 р. — «Голубі олені» — «повість про кохання», яка на фоні численних батальних творів прозвучала винятково ніжною ліричною нотою і в 1977 році була удостоєна Державної премії Української РСР ім. Т. Г. Шевченка.
- 1975 р. — «Кравцов».
- 1977 р. — «Срібна павутина».
- 1978 р. — драма «Дикий Ангел», постановка якої у Київському театрі ім. І. Франка відзначена Державною премією СРСР (1980). Ця п'єса має підзаголовок — «Повість по сім'ю». Головний персонаж — Платон Микитович Ангел.
Хоча в творчості О. Коломійця переважають п'єси про актуальні, сучасні авторові проблеми («Двоє дивляться кіно», 1987), є у нього й дві драми на теми минулого: «За дев'ятим порогом» («Запорізька Січ», 1971) та «Камінь русина» («Град князя Кия», 1981), написана спеціально до святкування 1500-ліття Києва.
Помер О. Коломієць 23 листопада 1994 р.
Вперше його ім'я з'явилося на афішах театрів на початку 60-х років, коли з успіхом обійшли сотні сцен дотепні, веселі і мудрі «Фараони» (1961) досі нікому невідомого автора. А сьогодні вже наше театральне мистецтво важко уявити без таких сценічних здобутків, якими стали трагічна дилогія «Планета Сперанта», тривожно-медитаційна «Горлиця» чи озвучена високими нотами душевної краси й людського щему поетична повість про кохання «Голубі олені», прозора в чистоті й ніжності своїй «Срібна павутина» чи психологічно вибаглива драма «Дикий Ангел».
- П'єси
- «Хто в домі господар» (також відома як «Фараони», 1959)
- Голубі олені
- Дикий ангел
- Кравцов. Повість про вірність
- Планета Сперанта
- За дев'ятим порогом
- Камінь русина
Був одним з фундаторів Українського фонду культури[2]
Ініціатор спорудження Кургану скорботи — пам'ятника жертвам голодомору 1933 р. на горі Зажурі поблизу Лубен на Полтавщині
Список лауреатів Шевченківської премії
Лауреати Шевченківської премії 1977 року[3]
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Доповідь Бориса Олійника на урочистостях з нагоди 20-ліття Українського фонду культури [Архівовано 23 серпня 2013 у Wayback Machine.] borys-oliynik.info
- ↑ Журнал перець 1977 08. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 7 квітня 2021.
- Kolomiiets, Oleksii [Архівовано 19 лютого 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
- Монастирецький Леонід. Літературна спадщина О. Коломійця: студії, роздуми, акценти // Монастирецький Леонід Семенович : наук. студії (1965-2011 рр.) / упоряд. В. Башманівський, С. Чорна — Житомир, 2012 — с. с. 254-259 // Електронна бібліотека Житомирського державного університету імені Івана Франка
Лауреати Шевченківської премії з літератури | |
|---|---|
| 1962—1970 | |
| 1971—1980 | |
| 1981—1990 | |
| 1991—2000 | Стус, Білик (1991) •
Антоненко-Давидович, Багряний, Дрозд, Роговий, Калинець, Мельничук, Мовчан, Лубківський (1992) •
Коломієць, Міщенко, Руденко, Сапеляк, Талалай, Гоян (1993) •
Голобородько, Світличний, Чендей, Апанович, Лупій (1994) •
Захарченко, Кочур, Сверстюк, Симоненко, Федорів (1995) •
Базилевський, Міняйло, Жиленко, Іванченко (1996) • |
| 2001—2010 | |
| 2011—2020 | |
| 2021—2030 | |
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль | CONOR.BG: 45938277 · FAST: 62925 · GKG: /g/1231xl_m · LCCN: n80138793 · MAK: 9810536067605606 · NKC: js2011637133 · VIAF: 244458324 |
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
