Стаханов Олексій Григорович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Олексій Григорович Стаханов | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Алексей Григорьевич Стаханов | |||||||||||||
 Олексій Стаханов, 1936 | |||||||||||||
| Ім'я при народженні | Андрій Григорович Стаханов[1] | ||||||||||||
| Народився | 3 січня 1906 Лугова (Липецька область), Лівенський повітd, Орловська губернія, Російська імперія | ||||||||||||
| Помер | 5 листопада 1977 (71 рік) Торез, Донецька область, Українська РСР, СРСР ·розсіяний склероз | ||||||||||||
| Країна |  Російська імперія СРСР | ||||||||||||
| Діяльність | шахтар, працівник радянської номенклатури | ||||||||||||
| Alma mater | Всесоюзна промислова академіяd | ||||||||||||
| Знання мов | російська | ||||||||||||
| Посада | депутат Верховної ради СРСР[d] | ||||||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||
Олексі́й Григо́рович Стаха́нов (3 січня 1906, Лугова (Липецька область), Орловська губернія — 5 листопада 1977, Торез, Донецька область) — засновник стахановського руху (соціалістичне змагання) в промисловості і сільському господарстві, використаний для підвищення норм виробітку на 25–50 %. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.
Народився 21 грудня 1905 (3 січня 1906) року в селянській родині в селі Лугова, тепер Орловська область, Росія. Трудову діяльність розпочав у 1917 році пастухом.
У 1927 році приїхав на Донбас (Кадіївка), де працював на шахті «Центральна-Ірміне». 1935 року йому доручено встановити рекорд видобутку вугілля і створено для цього відповідні умови: в ніч на 31 серпня за 6-годинну зміну він нарубав відбійним молотком 104 т вугілля, виконавши 14,5 норм. У цьому йому допомагала ціла група кріпильників.
З 1937 року навчався у Промисловій академії. 1939 року отримав власний службовий автомобіль. Після закінчення Промакадемії (1941) на керівній роботі в промисловості: начальник шахти в Караганді, старший інженер і начальник відділу Міністерства вугільної промисловості СРСР.
З 1957 року знову в Донбасі: заступник керуючого вугільного тресту, помічник головного інженера шахтоуправління.
З 1974 року був на пенсії
Достеменно не відомо, чи було Олексій його справжнім іменем. Є версії, що Стаханов насправді називався Олександр чи Андрій, але після помилки у газеті радянська влада видала новий паспорт і відмовилася визнавати цю помилку.[2][3]
Помер 5 листопада 1977 року на 72-му році життя в психіатричній лікарні, куди потрапив від важких наслідків хронічного алкоголізму (розсіяний склероз з частковою втратою пам'яті, біла гарячка), до того переживши ще й інсульт. Він послизнувся на шкірці яблука, вдарився головою і помер, не приходячи до тями. Похований на міському кладовищі в місті Торезі (Чистякове) Донецької області[4].
- ↑ Николай Троицкий. «Подвиг Стаханова. Мифы и реальность» (рос.)
- ↑ Невідомий Стаханов[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Знаменитый Стаханов закончил свои дни в психиатрической больнице [Архівовано 3 червня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Памятник на могиле А. Г. Стаханова — torez.info[недоступне посилання]
- Стаханов Олексій // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Васильєв В. Ю. Стаханов Олексій Григорович [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 836. — ISBN 978-966-00-1290-5.
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
 | ||
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
