Оксана Яківна Мешко
Народилася	30 січня 1905(1905-01-30) Старі Санжари, Полтавська губернія, Російська імперія
Померла	2 січня 1991(1991-01-02) (85 років) Київ, Українська РСР,  СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР УНР
Національність	українка
Діяльність	правозахисниця
Брати, сестри	Мешко Катерина Яківна
Діти	Сергієнко Олександр Федорович
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах

Оксана Яківна Мешко (30 січня 1905(19050130), Старі Санжари, нині село Полтавського району Полтавської області, Української РСР — 2 січня 1991, Київ, Україна) — українська громадська діячка , учасниця опозиційного руху в Україні в повоєнний період, фактична голова Української Гельсінської групи в період масових арештів з боку КДБ в кінці 1970-х років. Мати Олександра Сергієнка. Сестра Катерини Мешко.

Народилась 30 січня 1905 року в містечку Старі Санжари над Ворсклою на Полтавщині в малоземельній хліборобській родині давнього козацького коріння, що уникнула свого часу покріпачення.

У грудні 1920 року в Харкові на Холодній горі комуністи розстріляли батька Оксани, взятого ними у числі інших навесні в заручники за невиконання волостю продподатку. Невдовзі від руки місцевого «активіста» гине 17-річний брат Євген, член «Просвіти».

У 1927 році Оксана Мешко вступає на хімічний факультет Інституту народної освіти в Дніпропетровську. Під час навчання одружується з викладачем інституту Федором Сергієнком — колишнім членом Української комуністичної партії (боротьбистів). За час навчання декілька разів виключалась з інституту «за соцпоходження» та знову добивалась поновлення. У 1931 році закінчила інститут.

На початку 1935 року вдруге заарештовують чоловіка Федора (вперше в 1925 році як члена УКП (боротьбистів)). Як родичку «ворогів народу» в 1937 році Оксану Мешко звільняють «за скороченням» з хімічної лабораторії Інституту зернового господарства. Вона переїжджає у Тамбов до чоловіка, де їх і застала німецько-радянська війна. У травні 1944 року повертається до Дніпропетровська, потім до Києва.

19 лютого 1947 року Оксана Мешко заарештована в Києві на Львівській площі за звинуваченням у намірі разом із сестрою Вірою вчинити замах на першого секретаря ЦК КП(б)У Микиту Хрущова. Вирок — 10 років виправно-трудових таборів.

У 1947—1954 роках — ув'язнена радянських таборів в Ухті (Комі АРСР). У 1954 році комісована як недужа. Вийшла з-за колючого дроту на заслання. Була реабілітована. Паспорт отримала лише в 1956 році та змогла в червні того ж року повернутися до Києва. 11 липня 1956 року отримала реабілітаційне посвідчення.

22 травня 1972 року заарештована в справі сина — Олеся Сергієнка. Знову почалися обшуки, виклики в КДБ, допити.

Одна із членів-засновників Української гельсінської групи. У 1979 році членкині УГГ Оксана Мешко, Ніна Строката та Ірина Сеник оприлюднили документ «Ляментація» — про фабрикування кримінальних справ проти дисидентів, про численні факти «ескалації державного терору і наклепів проти учасників правозахисного руху в Україні».

З червня 1980 року знаходилась два з половиною місяці в камері з хворими на примусовому «обстеженні» в психіатричній лікарні ім. Павлова в Києві.

12 жовтня 1980 року — знову обшук. 14 жовтня — новий арешт, допити та повторна «судово-медична експертиза» в психіатричній лікарні. Звинувачувалась у антирадянській агітації та пропаганді. У січні 1981 року отримала вирок — півроку ув'язнення і п'ять років заслання. Етапована до містечка Аян (Хабаровський край) на березі Охотського моря. На той час Оксані Мешко було вже майже 76 років. Наприкінці 1985 року повертається із заслання, проживає в Києві на Куренівці (Верболозна вулиця, 16).

Одна із провідників Української Гельсінської Спілки, створеної 7 липня 1988 року на основі Української Гельсінкської Групи, членкиня Координаційної Ради.

У червні 1990 року, насамперед зусиллями Оксани Мешко, було поновлено правозахисну діяльність — створено Український комітет «Гельсінкі-90».

Померла 2 січня 1991 року в 85-річному віці у Києві. Похована 5 січня на Байковому кладовищі в могилі матері (ділянка № 13). 1995 року на кошти, зібрані громадськістю, на могилі Оксани Мешко встановлені два козацькі хрести, які витесав із каменю Микола Малишко.

• Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006)^[1] — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод (посмертно).

20 травня 2016 року в Полтаві розпорядженням Голови обласної державної адміністрації вулиця Клари Цеткін була перейменована на вулицю Оксани Мешко^[2].

23 березня 2023 року Київська міська рада перейменувала вулицю Тагільську на вулицю Оксани Мешко.^[3]

• чоловік Сергієнко Федір — колишній член УКП (боротьбистів), політв'язень; викладач.
• син Євген (1930—1941) — загинув на початку війни під час німецького бомбардування.
• син Олександр (Олесь) (1932) — український громадський і політичний діяч; шістдесятник.

• Between death and life. By Oksana Meshko. Translated from Ukainian by George Moshinsky. N.Y.: Women's Association for the Defense of Four Freedoms for Ukraine, 1981, 176 p. [Архівовано 6 липня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
• Оксана Мешко. Між смертю і життям. — К.: НВП «Ява», 1991. — 90 стор.
• Оксана Мешко, Василь Скрипка. Свідчу. — К.: Українська республіканська партія, 1996. — 55 стор.

• О. Г. Бажан. Мешко Оксана Яківна [Архівовано 12 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 632. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Русначенко А. «Мешко Оксана Омелянівна» // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 466.
• Сергієнко О. «Оксана Мешко: феномен Української гельсінкської групи», ч. 1 // «Слово Просвіти», ч. 9, 4—10 березня 2010 р. — С. 9 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Сергієнко О. «Оксана Мешко: феномен Української гельсінкської групи», ч. 2 // «Слово Просвіти», ч. 10, 11—17 березня 2010 р. — С. 6 [Архівовано 15 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Дисидентський рух в Україні. Мешко Оксана Яківна [Архівовано 3 червня 2011 у Wayback Machine.]
• М. О. Бердник. Спогади про батька [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.].— С. 147.

п о р Українська Гельсінська група
Гельсінські угоди • Українська Гельсінська спілка • Литовська Гельсінська група • Московська Гельсінська група • Г'юман Райтс Вотч • ОБСЄ
Засновники 9.11.1976	Микола Руденко (керівник) • Олесь Бердник • Петро Григоренко • Іван Кандиба • Левко Лук'яненко • Оксана Мешко • Микола Матусевич • Мирослав Маринович • Ніна Караванська • Олекса Тихий
Члени УГГ з 1977–1978	Петро Вінс • Віталій Калиниченко • Василь Стрільців • Василь Січко • Петро Січко • Василь Овсієнко • Юрій Литвин
Члени УГГ з 1979	Ольга Гейко-Матусевич • Микола Горбаль • Йосиф Зісельс • Зеновій Красівський • Ярослав Лесів • Володимир Малинкович • Петро Розумний • Василь Стус • Іван Сокульський • Вячеслав Чорновіл • Стефанія Шабатура
Член УГГ з 1985	Петро Рубан
Категорія