Окрема Запорізька дивізія
На службі	після 21 квітня — до 16 листопада 1918
Країна	Українська Держава
Вид	Армія Української Держави
Гарнізон/Штаб	Катеринославська губернія, Луганськ
Війни/битви	Радянсько-українська війна
Командування
Визначні командувачі	генерал-хорунжий Олександр Натієв

Окрема Запорізька дивізія (О. З.д.) — військове з'єднання збройних сил Української Держави під час української революції та радянсько-української війни.

Після початку антигетьманського повстання 16 листопада 1918 року з тієї частини особового складу, яка перейшла на бік Директорії, було сформовано Запорізький корпус.

В березні 1918 року імперські німецькі й імперські австро-угорські війська (більше 230 тисяч осіб) маючи в свої бойових порядках військові формування Армії УНР просувалися через Лівобережну Україну витісняючи більшовицькі загони та Червону армію.

На початку березня, після звільнення Києва від більшовиків, після 2-3 березня, Окремий Запорізький загін було переформовано на Запорізьку дивізію, Командувачем дивізії призначено Костянтин Прісовський.^[1]

3 березня командиром 2-го Запорізького кінного полку Запорізької дивізії УНР^{[джерело?]} було призначено П. Ф. Болбочана.

8-16 березня Окрема Запорізька дивізія вела бої з більшовицькими військами за залізничні станції Яготин, Гребінка, Лубни, але тепер вже без участі С. В. Петлюри і його гайдамаків.

12 березня полковник В. М. Сварика призначений інспектором артилерії «О. З.д.».

В кінці березня після звільнення Харкова Запорізька дивізія від напливу добровольців була розгорнута в Запорізький корпус. Командувачем корпусу було призначено генерала Олександра Натієва.^[1]

7 квітня німецькі й українські війська зайшли в Харків, розбивши більшовицьку 2-гу Особливу армію, після чого німці рушили на схід до м. Куп'янськ (повітове місто Куп'янського повіту Харківської губернії) й до кордону УНР та Радянської Росії на північ до Білгородського повіту Курської губернії (повітове місто Білгород).

Після гетьманського перевороту Запорізький корпус було знову згорнуто в Окрему запорізьку дивізію.

Після приходу до влади 29 квітня 1918 року гетьмана П. Скоропадского почалося створення Української Держави і її структур, серед яких були й збройні сили. Німецько-Австрійське командування взяло під свій контроль формування українських військових частин, була розформована Синьожупанна дивізія, роззброєно Січових Стрільців. Проте було прийнято рішення залишити в складі армії Української Держави вісім корпусів, Окрему Запорізьку дивізію й інші з'єднання та частини.

Склад дивізії:

• Управління дивізії
• 1-й Запорізький імені гетьмана П. Дорошенка піхотний полк
• 2-й Запорізький піхотний полк. Командир полковник П. Ф. Болбочан.

• Командир 10-ї сотні 3-го Січового куреня 2-го Запорізького полку полковник І. В. Роґульський (полк укомплектований галичанами-січовиками; існував квітень-вересень 1918).

• 3-й Запорізький імені гетьмана Б. Хмельницького піхотний полк. Командир полковник О. Шаповал.
• 3-й Гайдамацький піхотний полк. Командир О. І. Волох в квітні — липні 1918.
• 1-й Запорізький імені кошового Костя Гордієнка полк кінних гайдамаків. Командир полковник В. М. Петрів в квітні-червні 1918.
• Кінно-гайдамацький курінь імені Кармелюка знаходився в Харкові. Однією з сотень командував Н. Троцький. Після 29 квітня курінь увійшов до складу «О. З.д.».
• Та інші полки.

Полки дивізії комплектувалися офіцерами, які раніше служили в Російській імператорській армії й Революційній армії вільної Росії.

Начальником оперативного відділу штабу дивізії призначено сотника О. О. Шпилинського.

30 травня уряд видав Закон яким була затверджена Присяга на вірність Українській Державі, й Закон про військову підсудність.

2 червня командиром «О. З.д.» призначено В. В. Сікевич (був командиром дивізії 2.6-10.7.1918).

8 червня начальником штабу «О. З.д.» призначено полковника І. Ф. Церетелі.

В червні-жовтні «О. З.д.» знаходився на східному державному кордоні в Слов'яносербському повіті Катеринославської губернія, повітове місто Луганськ. Знайдене поховання вояків дивізії в с. Можняківка, Луганська область.

24 липня Рада міністрів Української Держави прийняла Закон про загальний військовий обов'язок й затвердив План організації війська, підготовлений Генеральним штабом, основою якого повинні були стати 8 корпусів-округ. Формувалися вони за територіальним принципом. В Харківській губернії — 7-й Харківський корпус. Управління корпусу становило управління військової округи й відповідно командувач корпусу мав права командувача військової округи.

1 серпня затверджено Закон про політично-правове становище службовців Військового відомства, який забороняв їм перебувати й брати участь в роботі будь-яких гуртків, товариств, партій, союзів, комітетів й інших організацій політичного спрямування.

21 жовтня командиру 1-го Запорізького імені гетьмана П. Дорошенка полку штабс-капітану О. О. Загродському надано військове звання сотник.

11 листопада завершилася Перша світова війна. Німецька імперія припинила своє існування в результаті Листопадової революції й повинна була вивести свої війська з окупованих територій. Для уряду Української Держави це віщувало послаблення влади.

Послабленням німців й відповідно Української Держави скористалися опоненти гетьмана П. П. Скоропадського, які проголосили в ніч з 13 на 14 листопада в Білій Церкві Директорію з метою повалення влади німецького командування й уряду. Директорія складалася з п'яти членів, а головою було обрано В. К. Винниченко.

14 листопада гетьман П. П. Скоропадський проголосив «Федеративну Грамоту», яким він зобов'язувався об'єднати Україну з майбутньою (небільшовицькою) російською державою^[2].

В ніч з 15 на 16 листопада 2-й Запорізький полк здійснив у Харкові переворот: губернський староста й командування 7-го Харківського корпусу були відсторонені від влади. Арешт командувача корпусу генерала А. Лігнау й роззброєння кадрових частин, які перебували в місті провів командир кінної сотні 2-го Запорізького полку сотник Петро Дяченко. Арешт і роззброєння сталося без будь-якого спротиву з боку старшин.^[3][4]

16 листопада почалося повстання, яке було підтримане частиною військ Української Держави під командуванням С. В. Петлюри, яке очолила Директорія УНР проти уряду Української Держави. Українська революція змітала ще одну владу.

У війську стався розкол і почалася «Українська громадянська війна 16 листопада — 14 грудня 1918». Розколу зазнало й Військове міністерство.

Командний та особовий склад окрім охорони східного державного кордону в Слов'яносербському повіті Катеринославської губернія взяв участь ще й у політичному протистоянні.

Командир 1-го Запорізького імені гетьмана П. Дорошенка полку сотник О. О. Загродський активно підтримав повстання проти уряду Української Держави й перейшов на бік повсталих. З 16 листопада 1918 він призначений командиром вже Запорізької дивізії військ Директорії, які перебували в Харківській губернії. Особовий склад «О. З.д.» постав перед вибором сторони. З тієї частини особового складу, яка перейшла на бік Директорії було сформовано Запорізький корпус.

• Начальники дивізії:

• В. В Сікевич (2.6-10.7.1918).
• Сікевич В. В. З 01.04.1918 командир 3-го Гайдамацького полку Окремої Запорізької дивізії армії УНР. З 2.04.1918 начальник Слов'янської групи Окремої Запорізької дивізії, брав участь в боях з більшовицькими військами у вугільному Донецькому басейні на території Харківської та Катеритнославської губерній. З 2.06.1918 командир Окремої Запорізької дивізії Української Держави. З 10.07.1918 командир 31-го піхотного Черкаського полку 11-ї пішої дивізії 6-го Полтавського корпусу. На початку 1919 р. виїхав до Австрії.
• О. О. Загродський, сотник, (з 16.11.1918).

• Начальники штабу:

• Церетелі І. Ф. начальник штабу, полковник, (08.06-на 21.11 - 1918 р.).

• Матеюк Антоній
• Маринич Микола Агафонович
• Волкович Анатолій Васильович

• Військова частина
• Загін
• Підрозділ
• Дружина
• Третя Залізна стрілецька дивізія Армії УНР

• Буравченков А.О. Запорізька дивізія армії УНР [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.

• Залесский К. А. Кто был кто в первой мировой войне. Биографический энциклопедический словарь. М., 2003
• Савченко В. А. Двенадцать войн за Украину. Харьков: Фолио, 2006.
• Jacek Legieć — «Armia Ukraińskiej Republiki Ludowej w wojnie polsko-ukraińsko-bolszewickiej w 1920 r.», Toruń 2002, ISBN 83-7322-053-4.
• Малый словарь Истории Украины — Киев, Лебедь, 1997 год.
• Аблицов В. Г. Болбочан Пётр Фёдорович — С. 219.
• Асташко Т. С. Болбочан Пётр Фёдорович. — С. 329.
• Савченко В. А. Двенадцать войн за Украину. Глава третья. Война Германии, Австро-Венгрии и УНР против Советской Украины (февраль — апрель 1918). Германский след.
• Тынченко Я. Офицеский корпус Армии Украинской Народной Республики (1917—1912) Кн. 1. Киев, 2007. С. 168—169.
• Савченко В. А. Симон Петлюра. — Харьков: Фолио, 2004. — 415 с.
• http://webarchive.nationalarchives.gov.uk/20121026065214/http:/: www.history.vn.ua/book/dovidnik/189.html Справочник по истории Украины.
• http://tyzhden.ua/Publication/3604 [Архівовано 4 лютого 2013 у Wayback Machine.] Ярослав Тынченко Я. Гайдамаки из Донбасса. Украинская неделя, № 16 (129), 23.04.2010.
• http://vijsko.milua.org/k4.htm [Архівовано 26 червня 2017 у Wayback Machine.] Краткая биография на сайте «Украинское войско в XX—XXI годах».
• Субтельный О. История Украины. Киев. Лебедь. 1993. 720 с.
• Российская гвардия. 1700—1918. М. 2005.
• Тынченко Я. Украинские Вооружённые Силы. К: Темпора, 2009. С. 246.
• Лазаревский Г. Гетмащина. Журнал «За государственность». Сборник. 2. 1930. Калиш. Скоропадский М. Воспоминания (апрель 1917 — декабрь 1918). Киев-Филадельфия, 1995.

• Волков Сергій Володимирович^[ru] Сайт историка Сергея Владимировича Волкова. Белое движение в России: организационная структура. Гетманская армия. [Архівовано 24 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Сайт Pandia.ru Энциклопедия знаний.
• Портал о России. Знаки различия Украинской Державной армии (гетмана Скоропадского).
• Сайт Надо знать. Запорожский корпус Армии УНР. [Архівовано 15 липня 2017 у Wayback Machine.]
• Русская армия в Первой мировой войне. Сикевич Владимир Васильевич. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Русская армия в Первой мировой войне. Петров Всеволод Николаевич. [Архівовано 31 серпня 2017 у Wayback Machine.]
• Сайт Newzz.in.ua. Украинское новостное интернет-издание. «Украинские воинские формирования».
• Василь Каплунов (5 листопада 2018). Остання місія Боржинського. Чому Кубань так і не об'єдналася з Україною. http://www.dsnews.ua/. Ділова столиця. Архів оригіналу за 5 листопада 2018. Процитовано 4 листопада 2018.