Одесько-Сімферопольська дієцезія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Одесько-Симферопольська дієцезія | |
|---|---|
| Dioecesis Odesensis-Sympheropolitanus | |
 Собор Небовзяття Пресвятої Діви Марії — головний храм дієцезії | |
| Церква | католицька церква |
| Обряд | Римсько-католицький |
| Країна |  Україна |
| Головне місто | Одеса |
| Дата заснування | 4 травня 2002 |
| Площа | 138 000 км² |
| Населення | 8 453 600 осіб |
| Парафій | 70 |
| Катедральний собор | Собор Небовзяття Пресвятої Діви Марії |
| Митрополія | Львівська |
| Ієрарх | Станіслав Широкорадюк |
rkc.odessa.ua | |
 Одесько-Сімферопольська дієцезія у Вікісховищі | |
Одесько-Сімферопольська дієцезія (лат. Dioecesis Odesensis-Sympheropolitanus) — дієцезія Римо-католицької церкви в Україні з центром в Одесі. Заснована 4 травня 2002 року шляхом виділення зі складу Кам'янецької дієцезії. Входить до складу Львівської митрополії. Дієцезія охоплює території Криму, Одеської, Миколаївської, Херсонської і Кіровоградської областей.
Історія християнства на теренах сучасної Одесько-Сімферопольської дієцезії сягає першого століття нашої ери. За переказом, першим тут проповідував апостол Андрій Первозваний, близько 97 року в Криму прийняв мученицьку смерть святий Климент, Папа Римський. 655 року також на території Криму прийняв мученицьку смерть Папа Мартин I, якого римський імператор вислав у Крим через його принципову позицію проти єресі монофелітів. У IX столітті на причорномор'ї побували святі Кирило і Мефодій.
Після розколу християнської церкви католицький обряд на Причорномор'ї проповідували францисканські й домініканські ченці. У XIII— XIV століттях значна кількість католиків була зосереджена в Генуезьких колоніях, тут були створені католицькі дієцезії з центрами в Каффі та Херсонесі. Із входженням Криму до Османської імперії, вцілілі генуезькі католики були вивезені до Константинополя, католицизм був представлений нечисленними групами вірмено-католиків і католиків із числа полонених поляків у ході воєн з Річчю Посполитою (XVII століття).
З входженням Причорномор'я до складу Російської імперії на цих теренах з'являється значна кількість католиків головним чином із числа переселенців — німців і поляків. 1847 року була заснована Херсонська дієцезія, що охоплювала території Херсонської, Єкатеринославської, Саратовської, Кримської, Астраханської губерній, Кавказьке генерал-губернаторство й Бессарабію. Після Могилевського архієпископства це була найбільша дієцезія в Російській імперії. Однак через протести православного єпископа формальний центр дієцезії було перенесено у Тирасполь, дієцезію назвали Тираспольською, а фактично всі дієцезіальні служби були переведені в Саратов, де також було відкрито духовну семінарію.
1917 Тираспольський єпископ Йосип Кесслер вирішив зробити Одесу місцем перебування єпископа. Сюди ж із Саратова було перенесено духовну семінарію. В часи радянського панування Католицька церква на теренах СРСР зазнавала гонінь, слідом за іншими католицькими дієцезіями 1924 року Тираспольська дієцезія припинила своє існування. Лише з поваленням радянського режиму і розпадом СРСР 1991 року Католицька церква отримала можливість відновити свою діяльність. Частина історичної Тираспольської дієцезії, що опинилася у складі України за розпорядженням папи римського Івана Павла ІІ, була спочатку включена до складу Кам'янець-Подільської дієцезії, а в 2002 році її південно-східна частина виділена в окрему — Одесько-Сімферопольську дієцезію.
Катедра єпископа розташовується в Одесі. Катедральний храм дієцезії — Собор Успіння Пресвятої Діви Марії. Територія дієцезії має площу 138 000 км ². За даними довідника, стан Католицької ієрархії такий: на 2004 рік у дієцезії налічувалося близько 16 тисяч католиків, 12 священиків і 44 ченці.[1] Очолює дієцезію єпископ Броніслав Бернацький.
Деканати:
- Одеський деканат
- Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії (Одеса)
- Костел святого апостола Петра (Одеса)
- Парафія святого Климента (Одеса)
- Парафія Матері Божої Фатімської (Одеса)
- Парафія Матері Божої Неустанної Допомоги (Чорноморськ)
- Балтський деканат
- Парафія Преображення Господнього (Кодима)
- Білгород-Дністровський деканат
- Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (Ізмаїл)
- Кропивницький деканат
- Кримський деканат
- Парафія Успіння Пресвятої Діви Марії (Сімферополь)
- Парафія Святого Климента (Севастополь)
- Парафія Святого Мартіна (Євпаторія)
- Костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії (Керч)
- Парафія Всіх Святих (Феодосія)
- Парафія Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (Ялта)
- Миколаївський деканат
- Костел святого Йосипа (Миколаїв)
- Парафія Матері Божої Святого Розарія (Миколаїв)
- Костел Матері Божої Ченстоховської (Очаків)
- Каплиця святого Іоана Хрестителя (Первомайськ)
- Херсонський деканат
- Костел Пресвятого Серця Ісуса Христа (Херсон)
- Костел Святого Антонія Падуанського (Олешки)
- Костел Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії (Таврійськ)
- Броніслав Бернацький (2002-2020)
- Станіслав Широкорадюк (з 2020)
-
Собор Святого Климента в Одесі (зруйнований) -
Сучасний костел Святого Климента, раніше будинок притчу при Соборі Святого Климента -
-
Костел святого апостола Петра в Одесі -
Костел Непорочного Зачаття в Ялті -
Костел Небовзяття Богородиці в Керчі -
Вівтар Собору Небовзяття Богородиці в Одесі -
Костел Непорочного Зачаття в Ізмаїлі
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Одесько-Сімферопольська дієцезія |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
