Будинок Одеської міської ради
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Будинок Одеської міської ради Будинок Старої біржі | |
|---|---|
 | |
| 46°29′08″ пн. ш. 30°44′38″ сх. д. / 46.4856500° пн. ш. 30.7440306° сх. д.Координати: 46°29′08″ пн. ш. 30°44′38″ сх. д. / 46.4856500° пн. ш. 30.7440306° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Місто | Одеса |
| Адреса | Думська пл., 1 |
| Тип | ратуша[d] |
| Тип будівлі | адміністративна будівля |
| Стиль | Неокласицизм |
| Автор проєкту | Франц Боффо, Грегоріо Торрічеллі |
| Архітектор | Франческо Боффо і Джорджо Торрічеллі |
| Початок будівництва | 23 травня 1829 р. |
| Побудовано | 1837 р. |
  Будинок Одеської міської ради Будинок Одеської міської ради (Україна) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Будинок Одеської міської ради, раніше Будинок Старої біржі, Одеська дума — пам'ятка архітектури Одеси, історична будівля. У будівлі розташована Одеська міська рада. Побудована у неокласичному стилі та розташована на Думській площі, на яку виходить Приморський бульвар, на протилежній стороні якого знаходиться палац князя Воронцова.
Будівлю було закладено 23 травня 1829. Будівництво було припинено в червні 1829 р. в зв'язку з оголошеним карантином через епідемію чуми. Карантин був знятий в грудні 1829. Зводилася споруда за проектом Франческо Боффо і Джорджо Торрічеллі. Закінчення будівництва планувалося 1834 року, але через проблеми у виправленні недоліків, будівництво затяглося до 1837 року[1].
Спочатку фасад будівлі прикрашали два ряди колон, за якими знаходився відкритий внутрішній дворик. Аби збільшити площу для біржових угод, у 1871—1873 роках будинок біржі було перебудовано. Перепланування проводилася під керівництвом архітектора Ф. Й. Моранді. Другий ряд колон був замінений стіною з парадним входом. Перекритий і перебудований внутрішній дворик отримав назву Білий зал. Ліворуч і праворуч від колон, у нішах, встановлені скульптури Меркурія і Церери, виконані одеським скульптором Луїджі Іоріні. Над входом в встановлено годинник, виготовлені англійською фірмою «Сміт і сини» в 1868 р. Над годинником розташовані дві жіночі фігури — День і Ніч, які символізують вічність часу.
1899 року біржа була переміщена у нову споруду (тепер це будівля Одеської філармонії). У будівлі біржі розташувалася Міська Дума.
Кожні півгодини куранти на годиннику грають гімн Одеси — мелодію «Одесса, мой город родной» з оперети «Біла акація» (та ж сама мелодія використовується для привітання потягів, які надходять на залізничний вокзал). Ця мелодія з оперети «Белая акация» радянського композитора Ісаака Дунаєвського.
Перед будівлею знаходиться пам'ятник Олександру Пушкіну.
-
Скульптура Церери -
Скульптура Меркурія -
Пам'ятник О.С.Пушкіну -
Годинник над входом до міськради
- ↑ докладно див.: Вечерський В. В. Будинок Старої біржі в Одесі [Архівовано 9 березня 2022 у Wayback Machine.] // Велика українська енциклопедія, електронна версія.
- Вечерський В. В. Будинок Старої біржі в Одесі [Архівовано 9 березня 2022 у Wayback Machine.] // Велика українська енциклопедія, електронна версія (дата звернення: 29.05.2021).
- Вікторія Шовчко. Стара біржа Одеси [Архівовано 2 червня 2021 у Wayback Machine.] // «Пам'ятки України» (zabytki.in.ua)
- Одесская городская Дума (старая биржа) [Архівовано 2 червня 2021 у Wayback Machine.] // История Одессы и одесские истории: histodessa.ru (Сайт об истории Одессы, архитектуре Одессы и известных одесситах).
- Здание старой биржи (Городская Дума) [Архівовано 2 червня 2021 у Wayback Machine.] // Otdyhaem.com.ua
- Одесские достопримечательности Здание Думы [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] // odessaguide.net
- Мерия [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] // Жемчужины Украины (© Gennadiy Moysenko 2006—2021)
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
