Огюст Адиб Паша
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Огюст Адиб Паша | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 31 травня 1926 — 5 травня 1927 | |||
| Наступник: | Бішара ель-Хурі | ||
| |||
| 25 березня 1930 — 9 березня 1932 | |||
| Попередник: | Еміль Едде | ||
| Наступник: | Шарль Деббас | ||
| Народження: |
2 серпня 1859 Константинополь, Османська імперія | ||
| Смерть: |
9 липня 1936 (76 років) Париж, Франція | ||
| Країна: | Османська імперія | ||
| Релігія: | Маронітська католицька церква | ||
Огюст Адиб Паша (араб. أوغست أديب باشا; 2 серпня 1859 — 9 липня 1936) — ліванський політик, перший прем'єр-міністр Лівану за часів Французького мандату.
Народився 1859 року в Константинополі в маронітській родині вихідців з ліванських гір. Спочатку навчався в єзуїтській школі, після закінчення якої вступив до Університету святого Йосипа в Бейруті[1]. 1885 року переїхав до Єгипту, де працював у місцевій адміністрації.
Був одним із засновників Ліванського альянсу, створеного в Каїрі 1908 року. Той рух, як і інші арабські активісти, вимагав незалежності арабських регіонів від Османської імперії. Водночас партія прагнула створення християнської держави під назвою Великий Ліван. Це було відмінною рисою Адиба та його співвітчизників від панарабських ідей Близького Сходу.
Повернувся до Лівану 1920 року після завершення Першої світової війни, що призвела до розпаду Османської імперії. 1926 року французька адміністрація розділила підмандатну територію в Сирії, створивши окрему державу Ліван. Першим президентом нової країни став Шарль Деббас, а прем'єр-міністром — Огюст Адиб. У грудні 1926 року він перебував у Парижі, де брав участь у конференції з урегулювання погашення заборгованості з боку Османської імперії перед її наступниками.
Тим часом у Бейруті розгорнулась боротьба між Емілем Едде та Бішарою ель-Хурі за посаду голови уряду. Адиб, не витримавши тиску, вийшов у відставку 5 травня 1927 року[2]. 25 березня 1930 року він знову став прем'єр-міністром й очолював уряд упродовж двох років.
Помер у липні 1936 року у VIII окрузі Парижа[3].
- ↑ Kaufman, Asher (2014). Reviving Phoenicia: The Search for Identity in Lebanon (англ.) . Bloomsbury Academic. с. 62. ISBN 978-1-78076-779-6. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
- ↑ Zamir, Meir (1997). Lebanon's Quest: The Road to Statehood, 1926-39 (англ.) . I.B. Tauris. с. 48. ISBN 978-1-86064-107-7. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
- ↑ Visionneuse - Archives de Paris. archives.paris.fr (фр.) . Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 30 січня 2022.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
| Французький мандат |  | |
|---|---|---|
| Ліванська Республіка | Ріад ас-Сольх • Абдул Хамід Караме • Самі ас-Сольх • Сааді аль-Мунла • Ріад ас-Сольх • Хуссейн аль-Уейні • Абдалла Яфі • Самі ас-Сольх • Назім Аккарі • Саїб Салам • Абдалла Яфі • Халед Шехаб • Саїб Салам • Абдалла Яфі • Самі ас-Сольх • Рашід Караме • Абдалла Яфі • Самі ас-Сольх • Халіл аль-Хібру • Рашід Караме • Ахмед Даук • Саїб Салам • Рашід Караме • Хуссейн аль-Уейні • Рашід Караме • Абдалла Яфі • Рашід Караме • Абдалла Яфі • Рашід Караме • Саїб Салам • Амін Хафез • Такіеддін ас-Сольх • Рашид ас-Сольх • Нуреддін Ріфаї • Рашід Караме • Селім Хосс • Такіеддін ас-Сольх • Шафік Ваззан • Рашід Караме • Селім Хосс • Мішель Аун1 • Омар Караме • Рашид ас-Сольх • Рафік Харірі • Селім Хосс • Рафік Харірі • Омар Караме • Наджиб Мікаті • Фуад Синьйора • Саад Харірі • Наджиб Мікаті • Таммам Салам • Саад Харірі • Хасан Діаб • Наджиб Мікаті | |
1 військовий уряд | ||
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
