Ніколаєнко Євдокія Іванівна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Ніколаєнко Євдокія Іванівна | |
|---|---|
| Народилася | 14 березня 1899 Анапа, Краснодарський край |
| Померла | 1960 Днепродзержинськ ·через хворобу |
| Громадянство | СРСР |
| Діяльність | вивчення й удосконалення сортів пшениці |
| Alma mater | Краснодарський сільськогосподарський інститут |
| Знання мов | російська |
Ніколаєнко Євдокія Іванівна — ботанік, кандидат сільськогосподарських наук, співробітниця генетика Миколи Вавилова з питань вивчення й удосконалення сортів пшениці, зернових та інших хлібних культур.
Народилася 14(27) березня 1899 року в Анапі Краснодарського краю, мала старшу сестру Марію. У 1928 році закінчила Краснодарський сільськогосподарський інститут, отримала направлення на роботу в Кубанське відділення Всесоюзного інституту рослинництва. На Кубанській дослідній станції, у степовій частині Краснодарського краю, займалася вивченням зернових культур.
Успішні наукові розробки Євдокії Ніколаєнко в галузі селекції рослин зацікавили президента Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна Миколу Вавилова.
На той час Всесоюзний інститут рослинництва був однією з відомих науково-дослідницьких установ і мав унікальний селекційний фонд. Інститут мав свої відділення в різних районах країни. Одним із визначних підрозділів були Пушкінські лабораторії. У 1929 році Євдокію Іванівну запросили на роботу в Пушкін. Працювала на посаді старшого наукового співробітника, захистила кандидатську дисертацію. Опонентом був М. І. Вавилов.
У кінці 1930-х років проти співробітників ВІРу розпочалися репресії, тому Ніколаєнко звільнилася зі станції, але продовжила роботу та написання докторської дисертації. Підготовані до друку монографії «К генетике иммунитета пшениц к мучнистой росе» та «Распределение иммунитета среди рода Triticum» не були надруковані через початок Другої світової війни.[1]
Була одружена з Переверзєвим Михайлом Івановичем, будівельником залізниць. Мали двох дочок Зою (1929 р. н.) та Олександру (1938 р. н.).[2]
У серпні 1941 року Євдокія Ніколаєнко брала участь в евакуації до Ленінграду колекцій Пушкінської станції ВІР, але сама не зуміла виїхати й залишилася з родиною в окупованому Пушкіні. Чоловік Євдокії був заарештований німцями через відмову співпрацювати та невдовзі застрелений при спробі втечі з табору в Гатчині. Восени та взимку Євдокія Іванівна продовжувала працювати в лабораторіях із зразками зібраних посівів.[1]
Навесні 1942 року німецька окупаційна адміністрація ухвалила рішення про евакуацію зернових культур та обладнання лабораторій у Естонію. На той час колекція нараховувала 800 зразків пшениці. Разом з іншими співробітниками Ніколаєнко переїхала до Тарту, де їм вдалося заховати частину колекції.[1]
Восени 1943 року станцію перевели до Латвії. У дослідному господарстві під Ригою було висіяно зернові культури з колекцій. Навесні 1944 року Ніколаєнко разом з дітьми втекли до лісу, вижили за рахунок підтримки місцевих мешканців. Восени 1944 року після повернення радянських військ до Латвії, Євдокія Іванівна повернулася в дослідне господарство та взяла участь у збиранні врожаю посіяних культур. Ніколаєнко склала науковий звіт щодо здатності культур рости в умовах Латвії.
Після війни Є. І. Ніколаєнко працювала на Тирайненській дослідній станції з освоєння піщаних земель.
У жовтні 1945 року була арештована за нібито співпрацю з окупантами. При арешті було знищено частину врятованого насіння.[3] За рішенням Військовий трибуналу отримала 20 років позбавлення волі. Опіку над дітьми взяла відома в Естонії лікар-фтизіатр К. М. Бежаницька. Реабілітована була в 1956 році. У 1960 році повернулася з сибірського поселення, того ж року померла.
- ↑ а б в Николаенко Евдокия Ивановна (1899-1960). Архів оригіналу за 25 березня 2017. Процитовано 25 березня 2017.
- ↑ Мамин дом. (Судьба Евдокии Ивановны Николаенко. Доктор Бетти Эльберфельд и ее девочки). Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 25 березня 2017.
- ↑ Колос на глиняных ногах. Nesweek.ru [Архівовано 25 березня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- Цыпин В. М. Город Пушкин в годы войны. - СПб.: Genio Loci., 2010. (рос.)
- Милютина Т. П. Люди моей жизни / предисл. С. Г. Исакова. - Тарту : Крипта, 1997. - 415 с. (рос.)
- Яковлева, М. А. Евдокия Ивановна Николаенко / М. А. Яковлева, Т. К. Лассан, А. А. Филатенко // Соратники Николая Ивановича Вавилова : исследователи генофонда растений = Nikolay Ivanovich Vavilov's associates : researchers of plant gene pool / Всерос. научно-исслед. ин-т растениеводства им. Н. И. Вавилова ; редкол.: В. А. Драгавцев (отв. ред.) [и др.]. – СПб. : ВИР, 1994. – С. 392–398 : фот. – Библиогр.: с. 398. (рос.)
- Елина О. Ю. Селекция на фронте: судьба советских селекционных станций в годы второй мировой войны // История социокультурных проблем науки и техники. М., 2004. Вып. 3. С. 49–68. (рос.)
- Фотоальбом «История Царского Села в лицах» — http://tsarselo.ru/photos/photo28566 (рос.)
- Николаенко, Е. И. Вдохновение научного творчества. В кн. Николай Иванович Вавилов: очерки, воспоминания, материалы. - Москва : Наука, 1987. - 488 с. : ил., портр. - 2 р. 60 к.(рос.)
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
