|1 = 250px |кандидати наук|співробітники

заклад вищої освіти
Новоолександрійський інститут сільського господарства та лісівництва
Палац Чарторийських у Пулавах[pl] — тут в 1869-1914 роках розміщувався Новоолександрійський інститут
Країна	Республіка Польща
Розташування	Нова Олександрія, Люблінська губернія, Королівство Польське, Російська імперія
Засновано	1816
Випускники	Категорія:Випускники Новоолександрійського інституту сільського господарства

Новоолександрійський інститут сільського господарства та лісівництва — один із перших в Європі та Росії вищих сільськогосподарських навчальних закладів.

Заснований як інститут-«агрономія» у 1816 році в передмісті Варшави Марімонте (нині територія Жолібожа — району Варшави).

У 1840 році до інституту була приєднана Варшавська лісова школа, після чого навчальний заклад отримав найменування Інституту сільського господарства і лісівництва.

У 1860-х роках заклад був переведений в Новоолександрію (Пулави, пол. Puławy, Люблінська губернія), де в 1869 році його розмістили в колишньому палаці Чарторийських. У 1892 році завдяки клопотанням директора інституту професора В. В. Докучаєва він отримав права, що урівнювали його з іншими університетами Росії^[1]. Курс навчання з 1893 року був продовжений до 4 років (до цього складав 3 роки).

У 1891 році В. В. Докучаєв займається питаннями сільськогосподарської освіти в Росії при Міністерстві народної освіти та Департаменті землеробства. Через рік він вже відряджений в Нову Олександрію для реформування та управління першим у Росії Інститутом сільського господарства і лісівництва, в якості директора. В інституті він пропрацював лише 3 навчальні роки, але зробив там наукову і адміністративну революцію. Саме ця виснажлива боротьба з бюрократією підірвала його сили і призвела до нервового виснаження.

При інституті був один з найкращих в Росії та Європі музеїв сільського господарства, а також 3 лабораторії, 20 кабінетів, ветеринарна клініка, метеорологічна станція, дослідницькі ферми (молочна і три рослинницьких), оранжереї, лісові розсадники, бібліотека, читальня (біля 200 періодичних видань).

У 1914 році відбулася чергова реорганізація інституту — навчальні програми і склад кафедр стали аналогічними Московському сільськогосподарському інституту. З початком Першої світової війни інститут був евакуйований до Харкова.

У 1921 році відновлений як Харківський сільськогосподарський інститут (нині Харківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва). Лісовий факультет сільськогосподарського інституту 1930 року був переведений до Києва, об'єднаний з лісоінженерним факультетом Київського сільськогосподарського інституту з утворенням Українського лісотехнічного інституту, що його невдовзі було перейменовано на Київський лісогосподарський інститут. Надалі цей інститут було об'єднано з Київським сільськогосподарським інститутом у Українську сільськогосподарську академію.^[2]

У 1916 році на базі підрозділів інституту, що залишилися в Новоолександрії, був створений Науково-дослідний інститут сільського господарства, який проіснував до 1951 року, коли він увійшов до складу інститутів Академії наук Польської народної республіки.

• Еймонд (1890), дійсний статський радник
• Докучаєв Василь Васильович (1892—1895)
• Потиліцин Олексій Лаврентійович (1895—1900)
• Бєляєв Володимир Іванович (1901—1902)
• Будрін Петро Васильович (1902—1905), змушений був залишити посаду директора за небажання виключити студентів, які взяли участь у революційному студентському русі.
• Скворцов Олександр Іванович (1905—1907)
• Саноцький Антон Степанович (1907—1911)
• Калугін Іван Іванович (1911—1914)
• Алов Олександр Олексійович (1915—1919)

• Бердау Фелікс
• Залеський В'ячеслав Костянтинович
• Тольский Андрій Петрович

• Бардін Іван Павлович
• Гулий-Гуленко Андрій Олексійович
• Савостьянов Олександр Олександрович
• Юр'єв Василь Якович

• Биографии преподавателей Новоалександрийского института [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.]
• Вейнберг Л. Б. Ново-Александрия // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)(рос.)
• Вергунов Виктор Анатольевич. Культурно-просветительная элита России XVIII—XIX вв. как двигатель прогресса агрономии вообще и опытничества в животноводстве.
• Записки Ново-Александрийского института сельского хозяйства и лесоводства. Год первый, 1876. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Иванов А.Е. Высшая школа России в конце ХІХ—начале ХХ века. — Москва, 1991. — 392 с. — 1000 прим.
• Новоалександрийский институт сельского хозяйства и лесоводства// Большая Советская энциклопедия [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
• Форма профессоров и студентов Новоалександрийского института сельского хозяйства и лесоводства в 1892—1914 годах
• Fleszarowa R. Wybitni rosyjscy badacze Ziemi na wyższych uczelniach Królestwa Kongresowego w końcu XIX i początkach XX wieku // Wiadomości Muzeum Ziemi. 1952. T. 6. N 2. 412—423. Рез. На рус. и фр. (Выдающиеся русские почвоведы в высших учебных заведениях Царства Польского в конце 19 и начале 20 века)

• HISTORIA OŚRODKA NAUK ROLNICZYCH W PUŁAWACH [1] [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.]
• ЧУГУЕВСКИЙ ИНСТИТУТ: НЕСБЫВШАЯСЯ МЕЧТА [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.] // Артем Левченко, «Красная звезда»