«Новий Кіней» — трактат французького письменника Емері Крюсе 1632 року, а також однойменний проект єдиної Європи, висунутий ним.

«Новий Кіней, або міркування про стан, який надає можливості й засоби для встановлення загального миру й свободи торгівлі в усьому світі» (фр. Nouveau Cynée ou Discours d'Estat représentant les occasions et moyens d'establir une paix générale et la liberté de commerce pour tout le monde) був опублікований у Франції до обнародування «Великого проєкту» М. де Сюллі. «Новий Кіней», на думку автора, повинен був наставляти володарів сучасного йому світу.

Е. Крюсе уявляє себе у вигляді миротворця Кінея при дворі царя Пірра (319–272 до н. е.). Згідно з твердженням Плутарха, Кіней був мудрим порадником античного царя Пірра, який умовляв його уникати воєн. Е.Крюсе вважав, що при всій важливості внутрішнього миру, важливіше за все — мир між країнами, який є найкращою гарантією його внутрішнього процвітання. Основою створення миролюбного суспільства держав є дотримання природних прав людей на життя і добробут. Автор проекту вважав, що основна причина воєн — у політичній нетерпимості. Конфлікти можуть бути усунуті, якщо всі люди, у першу чергу монархи, стануть керуватися у своїх діях усвідомленням єдності людей і взаємозв'язку, що існує між ними. Для вирішення конфліктів і розгляду суперечок пропонувалося створити Раду, або Асамблею, — міжнародний орган із керівників держав. Рішення в цьому органі повинні були прийматися абсолютною більшістю голосів. Асамблея організовує спеціальні комітети, які займаються певними сферами. Е. Крюсе передбачав також створення міжнародного третейського трибуналу для запобігання воєн^[1]. Критикуючи громадянські та загарбницькі війни, він закликав до ліквідації піратства і створення умов для розвитку торгівлі.

Для Е. Крюсе характерна надзвичайна широта поглядів, релігійна і політична нетерпимість. Він адресує свій проект «всім людям доброї волі» незалежно від раси чи релігії; він проти всякого використання зброї для вирішення міжнародних суперечок^[1]. На думку Е. Крюсе, єдність світу буде досягнута поступово: спочатку це буде міжнародна європейська організація, а потім — всесвітня. Його план передбачав створення дійсно загального миру шляхом включення в союз не тільки держав Європи, а й Османської імперії, Китаю, Індії, Ефіопії та інших країн. У трактаті підкреслювалося, що якщо держави приймуть рішення про досягнення загального миру, вони створять безмежні можливості для процвітання власних країн. Створення союзу держав сприятиме розвитку економічних зв'язків і свободи торгівлі, створенню єдиної системи світської початкової освіти, введенню єдиної валюти, системи мір і ваг. «Новий Кіней» ставив на меті проведення митної реформи і створення мережі каналів, які б поєднували важливі водні артерії для розвитку торгівлі.

Проект Е. Крюсе багато в чому є утопічним, проте він побудований на прагматичному принципі, доводячи, що мир є вигіднішим за війну. Відмінною особливістю проєкту є те, що він пропагував загальний мир, не обмежений лише християнськими країнами або лише Європою.

«Новий Кіней» Е. Крюсе не отримав широкого визнання серед сучасників, і лише у XIX столітті був використаний філософами і політиками, які розробляли план мирного співіснування народів.

• Болдырева О. М. История европейской интеграции (рос.)^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Борко Ю. А. Россия в глобальной политике (рос.)
• Запарий Ю. В. Поддержание международного мира: развитие и реализация идеи (рос.)^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Левяш И. Единая или триединая Европа? (рос.)
• Трактаты о вечном мире / Сост. сб. И. С. Андреева и А. В. Гулыга. — М.: Соцэкгиз, 1963. — 279 с. (рос.)