Наро́дність — це форма спільноти людей, яка історично виникає за родоплемінною спільністю і формується на певній території при натурально-господарчій діяльності у процесі злиття, консолідації різних племен або етносів завдяки створенню єдиної мови, культури, традицій, обрядів^[1].

В історичних і ет­нографічних дослі­джен­нях 19 — початку 20 ст. — ши­ро­ке по­няття, яке ви­ко­ри­стову­ва­ло­ся при ви­ді­ленні певних ет­нічних спіль­нот на різних етапах історичного ро­звит­ку (від первісно­сті до су­ча­сності). У цей пе­ріод термін «на­родність» не мав уста­ле­но­го визна­чення і вживався як си­но­нім до різних ет­но­культурних і ет­но­по­літичних по­нять, марке­рів та ха­ракте­ри­стик («національність», «плем'я», «народ») у творах наукового, пу­блі­ци­стич­но­го, ідеоло­гічно­го ха­ракте­ру (наприклад, «право­слав'я, са­мо­державство, на­родність»).

• Давньоруська народність

• К. Ю. Галушко. Народність [Архівовано 5 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 196. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Народність [Архівовано 27 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Словник української мови: у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2014.

• Народність // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 99-100.
• Народність Шевченка // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 433-441.