Напівпелагіанство
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Напівпелагіанство (або семіпелагіанізм) — поширена серед кальвіністських та деяких римо-катилицьких богословів назва такого напряму в сотеріології, як синергізм. Вчення синергізму запропонував прп. Іоан Касіан Римлянин як поміркований погляд на взаємодію між Божою благодаттю та свободою людської волі, в протилежність крайнощам вчень Пелагія та Августина. Вчення преподобного Іоана Касіана підтримали святий Вінсент (Вікентій) Лерінський і єпископи Фауст Регійський та Генадій Марсельський. Найбільш активно цей погляд підтримувався церквами Південної Галлії, звідки пішла одна з назв цієї течії — масселіанізм (від міста Марсель). Це вчення офіційно підтримано на Арелатському соборі між 470 та 475 роками, де також схвалено трактат Фауста Регійського «Про Божу благодать та свободу волі людини».
Проте через століття після смерті Іоана Касіана прихильники Августина здобули більшість у Західній Церкві, й синергійне розуміння спасіння оголосили єрессю під час Другого собору в Оранжі 529 року. Рішення собору схвалив Папа Боніфацій II. Відтоді сотеріологія та антропологія Західної та Східної церкви почали розвиватися різними шляхами.
Термін напівпелагіанство вперше запропоновано до вжитку у другій половині XVI століття під час догматичних дискусій серед протестантів. Термін використовували й далі використовують прихильники вчення Августина, а пізніше Кальвіна для прив'язки синергічного вчення Іоана Касіана до єретичного вчення Пелагія та обвинувачення синергістів у єресі.
- J. Pohle, Semipelagianism [Архівовано 17 жовтня 2012 у Wayback Machine.], in The Catholic Encyclopedia, Éd. Robert Appleton Company, New York, 1912.
- Noël Duval, Jacques Fontaine, Paul-Albert Février, Jean-Charles Picard et Guy Barruol, Naissance des arts chrétiens, Éd. Ministère de la Culture/Imprimerie Nationale, Paris, 1991, ISBN 2-11-081114-5
- Paul-Albert Février, Saints fondateurs et traditions hagiographiques in Le peuple des saints. Croyances et dévotions en Provence et Comtat Venaissin des origines à la fin du Moyen Âge, Académie de Vaucluse, / Éd. Aubanel, Avignon, 1987 ISBN 2-906908-00-2
- Artículo sobre el semipelagianismo[недоступне посилання з квітня 2019]
- http://www.pravenc.ru/text/149313.html#part_11 [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.]
| Основні дисципліни | Біблійне богослов'я · Моральна теологія · Догматика · Канонічне право · Есхатологія · Христологія · Апологетика · Патрологія · Еклезіологія · Екзегетика · Гомілетика · Годегетика · Аскетика · Церковне мистецтво · Літургіка · Місіологія · Маріологія · Сотеріологія · Теологія родинного життя |  |
|---|---|---|
| Допоміжні дисципліни | Християнська етика · Катехізис · Патристика · Християнська антропологія · Метафізика · Космологія · Філософія релігії · Історія релігії · Схоластика · Платонізм · Аристотелізм · Естетика · Історія християнства · Християнська педагогіка · Історія теології · Соціологія релігії · Соціологія сім'ї · Соціологія виховання · Теодіцея | |
| Напрямки | Соціальне вчення Церкви · Теологія викуплення · Екуменічна теологія · Теологія визволення · Ліберальна теологія · Священна теологія · Апофатичне богослов'я · Диспенсаціоналізм | |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
