Напіввічнозелені ліси Орісси
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 Залишки лісів в околицях печери Кандагірі[en]
| |
| Екозона | Індомалайя |
|---|---|
| Біом | Тропічні та субтропічні вологі широколистяні ліси |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| Назва WWF | IM0142 |
| Межі | Мангри Годаварі та Крішни Вологі листяні ліси Східного Декану Вологі листяні ліси долини нижнього Гангу |
| Площа, км² | 21 319 |
| Країни | Індія |
| Охороняється | 1599 км² (8 %)[1] |
 Розташування екорегіону (фіолетовим)
| |
Напіввічнозелені ліси Орісси (ідентифікатор WWF: IM0142) — індомалайський екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований на сході Центральної Індії[2].
Екорегіон напіввічнозелених лісів Орісси охоплює рівнини на сході штату Одіша, по яким розкидані невисокі пагорби. Майже посередині регіон перетинає річка Маганаді, яка впадає у Бенгальську затоку. На північ і захід від екорегіону поширені вологі листяні ліси Східного Декану, а на північний схід — вологі листяні ліси долини нижнього Гангу. В прибережних районах Одіши поширені мангри Годаварі та Крішни.
В межах екорегіону переважає саванний клімат (Aw за класифікацією кліматів Кеппена). На клімат регіону здійснюють значний вплив південно-західні мусони, що дмуть з Бенгальської затоки, які, в поєднанні з горбистим рельєфом регіону, призводять до більшого зволоження регіону, порівняно з рештою Декану. Середньорічна кількість опадів в регіоні становить близько 1500 мм.
В екорегіоні переважають вологі напіввічнозелені ліси та бамбукові зарості. Основу лісів складають салові дерева (Shorea robusta). Також в них ростуть різні види терміналій[en] (Terminalia spp.), адінових дерев (Adina spp.), червонокедрів[en] (Toona spp.), бухананій[en] (Buchanania spp.), клейстантусів[en] (Cleistanthus spp.), кротонів (Croton spp.), сизигіумів[en] (Syzygium spp.), ділленій[en] (Dillenia spp.) та птероспермумів[en] (Pterospermum spp.).
Верхній ярус лісів екорегіону складають салові дерева (Shorea robusta), мавпячі хлібні дерева[en] (Artocarpus lacucha), магнолії чампака (Magnolia champaca), нілгірійські в'язи[en] (Celtis tetrandra), повстисті бріделії[sv] (Bridelia tomentosa), бородавчасті бріделії[sv] (Bridelia verrucosa), п'ятистовпчикові ділленії[en] (Dillenia pentagyna), індійські сараки[en] (Saraca indica), індійське манго (Mangifera indica), барвисті стеркулії[en] (Sterculia colorata) та різні види фікусів (Ficus spp.). Середній ярус характеризується пітраджовими деревами[en] (Aphanamixis polystachya), цейлонськими залізними деревами[en] (Mesua ferrea), ланцетолистими фебе[sv] (Phoebe lanceolata), щитолистими макарангами[en] (Macaranga peltata), блискучими ліцеями[sv] (Litsea nitida), а також різними видами поліальтій[en] (Polyalthia spp.) та глохідіонів[en] (Glochidion spp.). В підліску переважають вічнозелені чагарники, бамбуки і трави. На пагорбах, де переважають латеритні ґрунти, ростуть сумчасті птерокарпуси[en] (Pterocarpus marsupium), широколисті аногейсуси[en] (Anogeissus latifolia), деревоплідні ксилії[en] (Xylia xylocarpa), еліптичні терміналії[en] (Terminalia elliptica) та дерева бахеда[en] (Terminalia bellirica).
В межах екорегіону зустрічається близько 60 видів ссавців. Серед великих ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити індійських слонів (Elephas maximus), гаурів (Bos gaurus), гірських куонів (Cuon alpinus), ведмедів-губачів (Melursus ursinus) та чотирирогих антилоп (Tetracerus quadricornis). В збережених лісах на вершинах пагорбів мешкають бенгальські тигри (Panthera tigris tigris) та індійські леопарди (Panthera pardus fusca).
В межах екорегіону зустрічається понад 215 видів птахів. Серед поширених в регіоні птахів слід відзначити індійських флоріканів (Sypheotides indicus), чорночеревих змієшийок (Anhinga melanogaster), рожевокрилих фламінго (Phoenicopterus roseus) та орланів-довгохвостів (Haliaeetus leucoryphus).
Екорегіон є досить густонаселеним. Тут розташовані найбільші міста Одіши, зокрема Бхубанешвар, Каттак, Пурі, Чхатрапур[en], Кендрапара[en] та Бхадрак[en]. Близько 96 % лісів екорегіону були знищені, а їх території перетворені на сільськогосподарські угіддя та поселення. Значна частина лісів, що залишилися, деградувала внаслідок перевипасу худоби і заготівлі дрів.
Оцінка 2017 року показала, що 1599 км², або 8 % екорегіону, є заповідними територіями[1]. Природоохоронні території включають: Природний заповідник Балукханд-Конарк[en], Природний заповідник Чиліка, Слоновий заповідник Чандака[en] та Природний заповідник Налбана[en].
- ↑ а б Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- ↑ Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 10 вересня 2023.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
