Нагірна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Нагірна | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район | Уманський район |
Громада | Баштечківська сільська громада |
Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
Основні дані | |
Засноване | кінець 16 століття[1] |
Населення | 683 (станом на 2001 рік) |
Поштовий індекс | 19223 |
Телефонний код | +380 4747 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°12′40″ пн. ш. 30°17′16″ сх. д. / 49.21111° пн. ш. 30.28778° сх. д.Координати: 49°12′40″ пн. ш. 30°17′16″ сх. д. / 49.21111° пн. ш. 30.28778° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
194 м[2] |
Відстань до обласного центру |
129,7 (фізична) км[3] |
Найближча залізнична станція | Жашків |
Відстань до залізничної станції |
18 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 19223, Черкаська обл., Уманський р-н, с. Нагірна |
Сільський голова | Лісецький Василь Іванович |
Карта | |
Мапа | |
|
Нагі́рна (до 1917 року — Глинка) — село в Україні, у Баштечківській сільській громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване при впадінні річки Тетерівка у річку Бурти (притока Гірського Тікичу) за 22 км на південний схід від міста Жашків. Населення становить 683 особи (станом на 2001 р.).
До Жовтневого перевороту село належало до Красилівської волості Таращанського повіту Київської губернії і називалося Глинка. Причиною того є великі поклади рудої глини, яку з часом використали для розбудови сіл. Тоді це були розкидані хутори, які налічували по кілька хат. Після Дрижипільської битви село почало укрупнюватися, розбудовуватися обабіч річки.
У 1929 році, під час примусової колективізації, було утворено перші колгоспи, які пізніш об'єдналися в один — «12-річчя Жовтня».
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932-1933 та 1946-1947 роках. 119 мешканців села стали жертвами голодомору.
427 мешканців села брали участь у боях німецько-большевицької війни, 265 з них загинули, 114 нагороджені орденами й медалями. На честь воїнів, що відвоювали село, в 1956 році в селі встановлено пам'ятник.
Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу «Прогрес», за яким було закріплено 3372 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3188,4 га орної землі. Господарство було багатогалузеве, спеціалізувалось на вирощуванні зернових і технічних культур, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво і рибництво. Працювали столярно-теслярна майстерня, пилорама, млин.
Також на той час працювали середня школа, бібліотека з фондом 12 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячі ясла, магазин, побутова майстерня.
У 2003 році село газифіковано.
-
Центр села
-
Сільська рада
-
Будинок культури
-
ФАП
-
Магазин
-
Ставок на річці Тетерівка
-
Меморіал Слави
-
Братська могила радянських воїнів
- ↑ who-is-who.com.ua[недоступне посилання]
- ↑ Погода в Україні. Архів оригіналу за 26 березня 2008. Процитовано 14 грудня 2007.
- ↑ maps.vlasenko.net [Архівовано 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Населені пункти Жашківського району | |
---|---|
Міста | |
Селища | |
Села | Баштечки • Безпечна • Бузівка • Вільшанка • Вороне • Житники • Зелений Ріг • Конела • Конельська Попівка • Конельські Хутори • Королівка • Кривчунка • Леміщиха • Литвинівка • Марійка • Медувата • Нагірна • Нова Гребля • Одай • Олександрівка • Острожани • Охматів • Павлівка • Побійна • Пугачівка • Сабадаш • Скибин • Соколівка • Сорокотяга • Тетерівка • Тинівка • Тихий Хутір • Хижня • Червоний Кут • Шуляки |
Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.