Мігель Анхель Гонсалес Суарес
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 | ||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 24 грудня 1947 | |||||||||||||||||
| Оренсе, Іспанія | ||||||||||||||||||
| Смерть | 6 лютого 2024 (76 років) | |||||||||||||||||
| Мадрид, Іспанія | ||||||||||||||||||
| Зріст | 174 см | |||||||||||||||||
| Громадянство |  Іспанія
| |||||||||||||||||
| Позиція | воротар | |||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||
Мігель Анхель Гонсалес Суарес (ісп. Miguel Ángel González Suárez; 24 грудня 1947, Оренсе — 6 лютого 2024) — іспанський футболіст, що грав на позиції воротаря.
Є видатним воротарем іспанського клубу «Реал Мадрид», ворота якого захищав протягом майже двох десятиліть і став дворазовим володарем Кубка УЄФА, восьмиразовим чемпіоном Іспанії та п'ятиразовим володарем Кубка Іспанії. Також грав за національну збірну Іспанії, з якою був учасником двох чемпіонатів світу.
Його першими кроками у світі спорту були у ролі гандбольного воротаря, і лише в юності він почав грати у футбол. У дорослому футболі дебютував 1966 року виступами за команду «Оренсе», що виступала у Терсері, тодішньому третьому дивізіоні країни.
Влітку 1967 року він підписав контракт з «Реалом Мадрид», де тоді виступав такий легендарний воротар як Антоніо Бетанкорт. З цієї причини талановитий воротар спочатку виступав на правах оренди у Сегунді за «Кастельйон», а потім був запасним воротарем, рідко виходячи на поле. 1971 року Бетанкорт покинув команду, але новим першим номером команди несподівано став молодий вихованець Маріано Гарсія Ремон. Лише коли у лютому 1974 року багаторічного головного тренера Мігеля Муньйоса звільнили через жахливі результати, Мігель Анхель отримав статус основного воротаря команди, що дозволило йому вже того року зіграти у фіналі Кубка Іспанії, який «Реал» виграв у «Барселони» (4:0).
До 1979 року, поки командою керували Луїс Моловни та Милян Милянич, Мігель Анхель був беззаперечним основним воротарем «вершкових», вигравши у сезоні 1975/76 «Трофей Самори», а команда була лідером країни, майже щорічно виграючи національну першість. По ходу сезону 1978/79 Мігель Анхель отримав травму і з 1979 по 1983 рік знову був запасним воротарем, спочатку знову у Гарсії Ремона, а з 1981 року — Агустіна Родрігеса, залишаючись на лаві запасних таким чином у програних фіналах Кубка європейських чемпіонів 1981 року та Кубка володарів кубків 1983 року. З наступного сезону Мігель Анхель ненадовго собі повернув основний статус, зігравши у своєму першому єврокубковому фіналі, фіналі Кубка УЄФА 1985 року, допомігши своїй команді команді перемогти угорський «Відеотон» (3:0, 0:1) і вперше в історії виграти цей трофей. Наступного року «Реал» знову виграв Кубок УЄФА, але Мігель Анхель вже втратив місце в основі і по завершенні сезону закінчив ігрову кар'єру[1].
Після 18 сезонів у «Реал Мадриді» Мігель Анхель вийшов у відставку в 1986 році у віці 38 років, серед його досягнень вісім чемпіонських титулів, п'ять кубків, один Кубок ліги і два Кубка УЄФА; в цілому він зіграв 246 матчів в вищому дивізіоні Іспанії[2].
З моменту свого відходу зі спорту він продовжував працювати з «Реал Мадридом», займаючи різні посади. Спочатку як представник команди[3], потім як тренер воротарів і, нарешті, як директор тренувальної бази клубу.
12 жовтня 1975 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Іспанії в кваліфікації на Євро-1976 проти Данії (2:0).
Після того як 1976 року Хосе Анхель Ірібар завершив кар'єру у збірній, Мігель Анхель став основним воротарем «червоної фурії» і у цьому статусі вивів її на чемпіонат світу 1978 року в Аргентині. Там Мігель провів усі три гри — проти Австрії (1:2), Бразилії (0:0) та Швеції (1:0), але його команда не вийшла з групи. Загалом протягом кар'єри у національній команді провів у її формі 18 матчів і пропустив 8 голів.
1979 року втратив місце в основі і більше не зіграв за команду жодного матчу, поступившись Луїсу Арконаді, тим не менш продовжував викликатись до команди і поїхав з нею на чемпіонат світу 1982 року в Іспанії.
| Виступи | Чемпіонат | Кубок | Єврокубки | Інше | Всього | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Клуб | Ліга | Сезон | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи |
.svg){kind=small} «Кастельйон»
|
Сегунда | 1967/68 | 26 | -26 | 3 | -? | — | — | 29 | ? | ||
| Всього | 26 | -26 | 3 | -0 | 0 | -0 | 0 | -0 | 29 | -26 | ||
| «Реал Мадрид»
|
Ла-Ліга | 1968/69 | 0 | -0 | 0 | -0 | 0 | -0 | — | 0 | 0 | |
| 1969/70 | 3 | -5 | 0 | -0 | 0 | -0 | — | 3 | -5 | |||
| 1970/71 | 7 | -6 | 0 | -0 | 3 | -? | — | 10 | ? | |||
| 1971/72 | 6 | -3 | 0 | -0 | 0 | -0 | — | 6 | -3 | |||
| 1972/73 | 8 | -9 | 0 | -0 | 2 | -? | — | 10 | ? | |||
| 1973/74 | 5 | -6 | 7 | -? | 0 | -0 | — | 12 | ? | |||
| 1974/75 | 31 | -32 | 6 | -? | 6 | -? | — | 43 | ? | |||
| 1975/76 | 32 | -23 | 3 | -? | 8 | -? | — | 43 | ? | |||
| 1976/77 | 33 | -52 | 2 | -? | 4 | -? | — | 39 | ? | |||
| 1977/78 | 27 | -34 | 0 | -0 | 0 | -0 | — | 27 | -34 | |||
| 1978/79 | 16 | -18 | 0 | -0 | 3 | -? | — | 19 | ? | |||
| 1979/80 | 1 | -1 | 0 | -0 | 1 | -? | — | 2 | ? | |||
| 1980/81 | 2 | -0 | 0 | -0 | 1 | -? | — | 3 | ? | |||
| 1981/82 | 18 | -17 | 0 | -0 | 5 | -? | — | 23 | ? | |||
| 1982/83 | 0 | -0 | 0 | -0 | 0 | -0 | 4 | -? | 4 | ? | ||
| 1983/84 | 28 | -24 | 0 | -0 | 12 | -? | 2 | -? | 42 | ? | ||
| 1984/85 | 30 | -32 | 0 | -0 | 0 | -0 | 3 | -? | 33 | ? | ||
| Всього | 247 | -262 | 18 | -? | 45 | -? | 9 | -? | 319 | ? | ||
| Всього за кар'єру | 273 | -288 | 21 | -? | 45 | -? | 9 | -? | 348 | ? | ||
Чемпіон Іспанії (8):
Володар Кубка Іспанії (5):
Володар Кубка іспанської ліги (1):
- Володар Кубка УЄФА (2):
- Трофей Самори — найкращий воротар Іспанії в 1976 році[4].
- ↑ Biografía de Miguel Ángel en la web oficial del Real Madrid. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
- ↑ Real Madrid biography [Архівовано 2008-07-07 у Wayback Machine.] (ісп.)
- ↑ Zoco nuevo delegado del equipo (Zoco new club delegate); El País, 13 January 1994 (ісп.)
- ↑ Llista de guanyadors. Архів оригіналу за 26 жовтня 2009. Процитовано 26 жовтня 2009.
- Мігель Анхель Гонсалес Суарес на сайті ФІФА (англ.)
- Мігель Анхель Гонсалес Суарес на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Мігель Анхель Гонсалес Суарес на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Мігель Анхель Гонсалес Суарес на сайті BDFutbol.com (англ.)
- Мігель Анхель Гонсалес Суарес на сайті Eu-football.info (англ.)
1 Арконада (в) • 2 Де ла Крус • 3 Урія • 4 Асенсі • 5 Мігелі • 6 Бьйоска • 7 Дані • 8 Хуаніто • 9 Кіні • 10 Сантільяна • 11 Карденьйоса • 12 Гусман • 13 Мігель Анхель (в) • 14 Леаль • 15 Мараньйон • 16 Ольмо • 17 Марселіно • 18 Піррі • 19 Решак • 20 Кано • 21 Сан-Хосе • 22 Урруті (в) • Тренер: Ладіслав Кубала | .svg){kind=small} | |
1 Арконада (в) • 2 Камачо • 3 Гордільйо • 4 Алонсо • 5 Тендільо • 6 Алесанко • 7 Хуаніто • 8 Хоакін • 9 Сатрустегі • 10 Самора • 11 Лопес Уфарте • 12 Уркіага • 13 Хіменес • 14 Маседа • 15 Саура • 16 Санчес • 17 Гальєго • 18 Уральде • 19 Сантільяна • 20 Кіні • 21 Урруті (в) • 22 Мігель Анхель (в) • Тренер: Хосе Сантамарія | | |
 | |
|---|---|
| Спорт | |
| Нормативний контроль |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
