Музе́й про́сто не́ба — це різновид музеїв, де експонати розміщені на відкритому просторі.

Існують такі різновиди, як скансен, музеї забудов, музеї сільських господарств, музеї живої історії і фольклорні музеї. Найновіша концепція — це екомузей, яка зародилася вперше у Франції.

Більшість музеїв просто неба спеціалізуються на колекціюванні і реконструкції старовинних помешкань на великих відкритих територіях, зазвичай історично пов'язаних з експозицією. Експонати часто розбираються, переносяться і збираються по детальних кресленнях.

Ідею створення музейної експозиції просто неба вперше запропонував у 1870 році швейцарський вчений Чарлз де Бонстеттен.

У 1867 році у Норвегії був організований перший музей просто неба: декілька селянських будівель та церква були перенесені на спеціальну територію поблизу Осло.

1891 році у Стокгольмі вченим-етнографом Артуром Ґаземіусом заснований музей просто неба, до якого були звезені етнографічні пам'ятки з усіх куточків країни. За місцем розташування він отримав назву «Скансен», що згодом стала загальною для музеїв цього типу. У 1901 році музей такого типу Зоргенфри з'явився у Данії, у 1902 році — в Норвегії.

Спочатку в музеї переносили тільки типові сільські споруди, оскільки вважали, що характер сільського життя найцікавіший для етнографічного вивчення. Але швидко змінювалася і міська забудова. У 1909 році в Данії створили музей «Старе місто», куди перенесли 50 експонатів — дво- і триповерхові будинки, виробничі майстерні, торговельні споруди та ін.

Зараз у Європі нараховується понад 2000 музеїв просто неба. Найбільше скансенів у скандинавських країнах: у Швеції — 1162, в Норвегії — 314, у Фінляндії — 230. З 1970 року в Японії було засновано понад 100 музеїв просто неба. Парки культурної спадщини створюються в країнах Південно-Східної Азії.

Попередниками музеїв просто неба в Україні були виставки, на яких експонувалися окремі будівлі. У липні 1887 року в Тернополі відбулась перша етнографічна виставка на території України. У парку був організований архітектурний розділ, який складали чотири селянські хати — подільська, надбужанська, гуцульська і наддністрянська.

У 1894 році у Стрийському парку Львова відбулась крайова виставка, на якій було відтворено шість типових садиб з різних районів Галичини, Гуцульську церкву, шість придорожніх хрестів і вітряк.

У 1902 році в Харкові було збудовано хату з Лівобережної України до XII археологічного з'їзду. В 1910 році в Катеринославу учасники Південноросійської промислової виставки оглядали садибу із села Мишуриний Ріг, збудовану за проєктом академіка Дмитра Яворницького.

У 1964 році засновано перший скансен на території України в Переяславі на Київщині. Далі було засновано музеї просто неба в Ужгороді (1965), у Львові (1966), Києві (1969), Чернівцях (1977).

Сьогодні в Україні налічується чотирнадцять великих скансенів:

• Національний музей народної архітектури та побуту України (Київ ʼʼ)
• Музей народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького (Львів)
• Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини (Переяслав, Київська обл.)
• Закарпатський музей народної архітектури та побуту (Ужгород)
• Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття (село Крилос, Івано-Франківська обл.)
• Чернівецький обласний державний музей народної архітектури та побуту
• Музей історії сільського господарства Волині (село Рокині поблизу Луцька)
• Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості в селі Прелесне (Донецька обл.)
• Етнографічно-туристський комплекс «Козацький хутір» (село Стецівка, Черкаська обл.)
• Музей архітектури і побуту «Старе село» (село Колочава, Закарпатська обл.)
• Етнографічний музей «Українська Слобода» (село Писарівка, Харківська обл.)
• Музей народної архітектури і побуту Державного історико-культурного заповідника «Посулля» (село Пустовійтівка, Сумська обл.)
• Сарненський історико-етнографічний музей (філія Рівненського краєзнавчого музею, Рівненська обл.)
• Музей гуцульської культури просто неба НПП «Гуцульщина» (Косів, Івано-Франківська обл.)^[1]

Серед них один національний — у Києві, два регіональних — Львівський та Переяславський музеї, решта одинадцять — обласні. В Україні також діє багато локальних музеїв: це невеликі заклади з однієї або кількох садиб чи інших будівель.

В Україні створено декілька таких комплексів, зокрема:

• Культурно-освітній комплекс «Мамаєва Слобода» (Київ, 2003)
• Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ» на території Національного заповідника «Хортиця» (Запоріжжя)
• Музей просто неба «Табір УПА «Волинь-Південь» (с. Антонівці Шумського району Тернопільської обл.)
• Приватний історико-етнографічний музей «Козацькі землі України» (с. Вереміївка Чорнобаївського району Черкаської обл., власник Володимир Недяк)
• Приватний етнографічний музей «Фрумушика Нова» (6,5 км від села Весела Долина Болградського району Одеської області)^[2]

Ведуться роботи по створенню трьох історико-архітектурних комплексів у місцях існування козацьких гетьманських резиденцій, на території яких частково збереглися архітектурні пам'ятки того часу, решту споруд зводять заново:

• Історико-архітектурний комплекс «Гетьманська резиденція Богдана Хмельницького в Чигирині» (м. Чигирин Черкаської області)
• Історико-архітектурний комплекс «Гетьманська резиденція Богдана Хмельницького в Суботові» (с. Суботів Чигиринського району Черкаської обл.)
• Батуринська фортеця Батуринського державного історичного заповідника «Гетьманська столиця» (смт Батурин Бахмацького району Чернігівської обл.)^[1]

• Етнографічний музей
• Перенесення споруд
• Музейна пам'ятка
• Парки мініатюр

• «Open air museums. The history and future of a visionary idea», 2007. Swedish museologist Sten Rentzhog.
• Рутинський М. Й., Стецюк О. В. Музеєзнавство: Навч. посіб. — К.: Знання, 2008. — 428 с.
• Данилюк А. Українські скансени. Історія виникнення, експозиції, проблеми розвитку. — Тернопіль: Навч. книга — Богдан. — 2006. — 104 с. 966-692-939-2
• Дмитро Каднічанський. Скансени України. // Краєзнавство. Географія. Туризм № 16 (645), квітень 2010
• Данилюк А. Музеї просто неба і проблеми їх становлення в Україні // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том CCXXX. Праці Секції етнографії та фольклористики. — Львів, 1995. — с. 479-492

• Скансен — час зупинився, а життя триває. Стаття про сансени в Україні
• Скансени України [Архівовано 31 січня 2012 у Wayback Machine.]
• Руденко, С. Б. Музейна пам'ятка: соціокультурна сутність та місце в системі історико-культурних цінностей : монографія. - К. : НАКККІМ, 2012. - 120 c. [Архівовано 20 листопада 2012 у Wayback Machine.]