For faster navigation, this Iframe is preloading the Wikiwand page for Могила Лесі Українки.

Могила Лесі Українки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Могила Лесі Українки
50°24′57″ пн. ш. 30°30′45″ сх. д. / 50.41600200002777399° пн. ш. 30.51269600002777693° сх. д. / 50.41600200002777399; 30.51269600002777693Координати: 50°24′57″ пн. ш. 30°30′45″ сх. д. / 50.41600200002777399° пн. ш. 30.51269600002777693° сх. д. / 50.41600200002777399; 30.51269600002777693
Країна Україна
РозташуванняГолосіївський район
Типмогила
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Загальний вигляд

«Моги́ла поете́си і грома́дської дія́чки Ле́сі Украї́нки» — пам'ятка історії національного значення, 1913 року, охоронний номер 260003/80-Н.[1] Розташована в Києві на Байковому кладовищі (старому), дільниці № 3.

Спільна огорожа охоплює також надгробки Михайла Косача (1869—1903) — математика, письменника, брата Лесі, Петра Косача (1841—1909) — батька Лесі і Ольги Косач (Олени Пчілки) (1849—1930) — письменниці, матері Лесі.

Леся Українка (справжнє ім'я: Лариса Косач-Квітка; 1871—1913) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч.

Похорон

[ред. | ред. код]

1 серпня 1913 між першою і другою годиною ночі Леся Українка померла. У той же день, 1 серпня, мати письменниці, телеграфувала з Сурамі у Київ, до редакції «Ради»:[2]

Тяжко прибиті великим горем мати й інша родина посилають звістку на Україну, що 19 липня [за старим стилем] вдосвіта померла на Кавказі в Сурамі Леся Українка /Лариса Квітка, урождена Косачівна/. Поховають у Києві. Олена Пчілка.

6 серпня Михайло Кривинюк заплатив 3 руб. за копання могили за № 1447, яка була придбана у третій дільниці цвинтаря ще 9 жовтня 1903 року для поховання Михайла Косача, брата письменниці.[2]

7 серпня близько 11 години ранку на Київський вокзал прибув поїзд з домовиною Лесі Українки. Близько третьої години труну з її прахом встановили на катафалк і траурна процесія рушила з вокзалу до Байкового кладовища по вулицях Безаківській, Маріїнсько-Благовіщенській, Кузнечній і Діловій[2].

Поліція не дозволила ні промов, ні співів і супроводжувала похоронну процесію нарядом кінноти. За труною йшов багатотисячний натовп.

Могила

[ред. | ред. код]

Поет Павло Тичина 30 травня 1920 писав у своєму щоденнику[3]:

Торік хоч хрест був на могилі Лесі Українки, — цього ж року й його хтось на дрова зніс. Зате яка шовкова трава в ограді! Вирвав собі трохи додому.

У 1939 на могилі встановлений надгробний бронзовий пам'ятник на гранітному постаменті, скульптор Галина Петрашевич[4].

На пам'ятнику є напис із некролога в більшовицькій газеті російською мовою: «Стоя близко к освободительному движению вообще и пролетарскому в частности, отдавала ему все силы, сеяла разумное, доброе, вечное. „Рабочая Правда“, 1913 год.»

З 1951 могила є пам'яткою історії національного значення.

В 1971 встановлені меморіальні плити Михайлу, Петру і Ользі Косачам.[5]

25 лютого 2008, у день народження Лесі Українки, біля її надгробка відбулися меморіальні читання «Теперішні вірші для вічно живих». Організував акцію поет Сергій Пантюк, свої вірші читали також Світлана Поваляєва, Анатолій Дністровий, Борис Гуменюк і Роман Скиба.[6]

Влітку 2010 та у квітні 2017 з постаменту пам'ятника викрадали бронзові деталі.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Постанова КМУ від 3 вересня 2009 р. N 928 «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України». Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 18 березня 2022.
  2. а б в Тамара Скрипка. Останні три місяці у житті Лесі Українки. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 7 березня 2015.
  3. Тичина Павло. Із Щоденникових записів. Київ, «Радянський письменник», 1981. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] Сторінка 23. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
  4. Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
  5. Памятники истории и культуры Украинской ССР. — К.: 1987 г., с. 21
  6. Лєра Лауда (26 лютого 2008). На могилі Лесі Українки поети читали вірші (ФОТО). Gazeta.ua. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 5 березня 2015.
  7. З могили Лесі Українки в Києві вкрали бронзові деталі

Література

[ред. | ред. код]
  • Жадько Віктор Байковий некрополь. — К.,2004.-С.53-54
  • Жадько Віктор Український некрополь. — К.,2005.- С.315
  • Жадько Віктор У пам'яті Києва. — К.,2007. — С. 11, 23, 47, 75, 305
  • Жадько Віктор. Некрополь на Байковій горі. — К.,2008.-С.12,24.37,48, 254
  • Жадько Віктор. Енциклопедія некрополезнавства. — К.,2013.-С.655
{{bottomLinkPreText}} {{bottomLinkText}}
Могила Лесі Українки
Listen to this article

This browser is not supported by Wikiwand :(
Wikiwand requires a browser with modern capabilities in order to provide you with the best reading experience.
Please download and use one of the following browsers:

This article was just edited, click to reload
This article has been deleted on Wikipedia (Why?)

Back to homepage

Please click Add in the dialog above
Please click Allow in the top-left corner,
then click Install Now in the dialog
Please click Open in the download dialog,
then click Install
Please click the "Downloads" icon in the Safari toolbar, open the first download in the list,
then click Install
{{::$root.activation.text}}

Install Wikiwand

Install on Chrome Install on Firefox
Don't forget to rate us

Tell your friends about Wikiwand!

Gmail Facebook Twitter Link

Enjoying Wikiwand?

Tell your friends and spread the love:
Share on Gmail Share on Facebook Share on Twitter Share on Buffer

Our magic isn't perfect

You can help our automatic cover photo selection by reporting an unsuitable photo.

This photo is visually disturbing This photo is not a good choice

Thank you for helping!


Your input will affect cover photo selection, along with input from other users.

X

Get ready for Wikiwand 2.0 🎉! the new version arrives on September 1st! Don't want to wait?