Михаїл
Народився	10 липня 1885(1885-07-10) Федорівка, Федірська волость, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	18 травня 1977(1977-05-18) (91 рік) Торонто, Канада
Поховання	Торонто
Країна	Канада
Діяльність	священник
Alma mater	Київська духовна семінарія
Суспільний стан	духовенство
Посада	митрополит
Конфесія	Українська автокефальна православна церква
Нагороди	Шевченківська медаль

Михайло (в миру Федот Нечи́порович, або Никифорович Хороший; 10 липня 1885 — 18 травня 1977, Торонто) — митрополит Української православної церкви Канади.

Народився він 10 липня 1885 року в селі Федорівці біля Олександрії в родині селян з козацьким корінням Нечипора Хорошого і Анастасії (до шлюбу Мазур).

16 грудня 1912 року 27-семирічний Федот Хороший, що до того часу вже закінчив дяківсько-дияконські курси та вищі диригентські курси у Свято-Михайлівському монастирі в Києві, прийняв дияконську хіротонію з рук єпископа Никодима. 1915 року вступив екстерном на 5-й курс Київської духовної семінарії. Після закінчення семінарії, він вступив до Київського університету, поєднуючи навчання з дияконським служінням у київських церквах.

24 квітня 1920 року єпископ Димитрій Вербицький рукоположив молодого диякона в сан священника. Пастирське служіння о. Федот почав у селі Тернівці на Черкащині.

Він став настоятелем кафедрального собору Різдва Богородиці в Черкасах, потім головою Черкаської Окружної Ради УАПЦ.

В квітні 1930 року засудили на 8 років таборів і вислали на каторжні роботи на Кольський півострів. Потім острів смерті Конд, Соловки, Ухта-Печорські табори. В 1937 року був звільнений з заслання.

Прихід німців у 1941 році застав о. Федота в Кіровограді. Він знову віддався праці для Церкви. Організував і очолив Вище Церковне Управління Кіровоградщини, став настоятелем парафії УАПЦ в Кіровограді. Коли стало питання потреби рукоположення нових ієрархів для відродженої УАПЦ, отець Федот був одним з логічних кандидатів.

12 травня 1942 року в Андріївському соборі у Києві відбулась єпископська хіротонія архимандрита Михаїла (таке ім'я отець Федот вибрав собі, приймаючи чернецтво). Його святителями були єпископи Никанор (Абрамович) та Ігор (Губа). Нововисвячений ієрарх був призначений на Кіровоградську єпархію.

З 1945 року осідком архієпископа Михаїла стало місто Мюнхен. І тут він розгорнув активну діяльність. Організував Церковне Управління, об'їжджав парафії в таборах переміщених осіб, посвячував споруджені храми, руко-полагав священиків, заохочував навчання дітей релігії.

У 1948 році архієпископ Михаїл виїхав до Бельгії, де організував життя УАПЦ у цій країні та в Голландії і Люксембурзі.

В 1951 року виїхав на запрошення консисторії Української греко-православної церкви в Канаді на становище архієпископом Торонто та Східної Канади.

8 серпня 1951 року Собор УГПЦК обрав Предстоятелем Церкви митрополита Іларіона (Огієнка) з титулом митрополита Вінніпегу і всієї Канади, а владику Михайла (Хорошого) призначив архієпископом Торонто та Східної Канади.

Після смерті митрополита Іларіона в 1972 році владика Михаїл став першоієрархом УГПЦ в Канаді, прийнявши титул Митрополита Вінніпегу і всієї Канади.

Митрополит Михаїл став відомим богословом: автором тритомної «Світової епопеї» (у віршованій формі історія Старого й Нового Заповітів), «Псалтиря» на основі пояснень святих отців Церкви, «Пояснень трудних місць Євангелія від Івана», монографії «Духовний світ і душа людини», «Поширеного катехізму».

В пам'яті віруючих він відомий насамперед як молільник. Творив владика і як композитор: написав п'ять концертів, «Вечірню й Утреню», «Святу Літургію з чотирма херувимськими», ораторію на слова Тараса Шевченка «Муза» та інше.

Був нагороджений шевченківською медаллю, медаллю століття Канади, отримав почесний докторат права Українського вільного університету (УВУ) в Мюнхені, почесний докторат богословія колегії св. Андрея у Вінніпезі.

• Блаженіший митрополит Михаїл^{[недоступне посилання з липня 2019]}