Микола Сапіга
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Микола Сапіга | |
|---|---|
| біл. Мікалай Паўлавіч Сапега | |
.jpg) Портрет з коданської галереї, 1709 | |
| Народився | 1525 |
| Помер | 1 листопада 1599 Берестя |
| Поховання | церква в Кодені |
| Країна |  Велике князівство Литовське Річ Посполита |
| Місце проживання | Річ Посполита |
| Діяльність | дипломат |
| Alma mater | Лейпцизький університет (1546) і Кенігсберзький університет (1548) |
| Титул | Воєвода |
| Посада | Мінський воєвода[1], Вітебський воєвода[2], воєвода Берестейський[3], Оршанський старостаd, річицький старостаd, маршалок господарський[4], Велізький старостаd, Суразький старостаd[2] і Q108028816?[5] |
| Конфесія | Православний |
| Рід | Сапіги |
| Батько | Павло Сопіга |
| Мати | Олена Гольшанська |
| Брати, сестри | Андрій Сапіга і Сапіга Богдан Павлович |
| У шлюбі з | 1. Ганна Сангушко; 2. Ганна Вишневецька |
| Діти | Ян, Миколай, Кшиштоф, Фридерик, Олександр, Гаврило (Габріель), Гальшка |
 | |
Микола Сапіга (лит. Mykalojus Sapiega, пол. Mikołaj Sapieha, до 1525 — 1 листопада 1599, Берестя) — державний діяч Речі Посполитої. Син Павла Сапіги і Олени Гольшанської. Батько Миколи Пія Сапіги. Вчився в університетах Лейпцига (1545 — 1546) і Кенігсбергу (1547—1548).
Перепоховав останки діда, батька з Ботьків у церкві в Кодені, де потім був похований сам.
Ротмістр кінної хоругви під час Лівонської війни. Учасник Ульської битви 1564. Маршалок господарський 1566 — 1576. З 1576 фактичний воєвода новогрудський. Воєвода мінський з 1576, берестейський з 1588, вітебський з 1588. Староста річицький в 1570 — 1573, оршанський з 1588.
Підписав акт Люблінської унії. Під час безкоролів'я 1586 один з кількох сенаторів, що вислали лист московському царю в справі унії Речі Посполитої і Московського царства. В 1587 році підтримав на виборах короля кандидатуру Сигізмунда Вази. Посол в Московське царство в роках 1577 — 1578. На Брестському сеймі 1596 року підтримав приєднання Речі Посполитої до антитурецької ліги.
Власник Гольшан і Коденя. В 1580 році отримав за допомогою швагра Остафія Воловича трьохрічний контракт на варіння солі з королівських соляних шахт в Величці та Бохні. Солеварню розміщено в маєтку Миколи Сопіги — містечку Кодень. В 1584 році підписав контракт на виварку солі з руських соляних шахт, а в 1597 — з краківських соляних шахт.
Православний. Симпатизував кальвінізму.
- Юрій Гаврилюк. Сопіги — руський магнатський рід на Підляшші [Архівовано 24 грудня 2010 у Wayback Machine.].
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 33. (пол.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Микола Сапіга- Sapiehowie (03) (пол.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 25.
- ↑ а б Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 87.
- ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 200. — ISBN 978-83-65880-89-5
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 176.
- ↑ Радаман А. Патранальна-кліентальныя адносіны ў Новагародскім павеце і іх уплыў на палітыку і дзейнасць органаў шляхецкага самакіравання ў другой палове XVI – пачатку XVII ст. // Магнацкі двор і сацыяльнае ўзаемадзеянне (XV–XVIII стст.) / за ред. А. М. Янушкевіч — Мінск: 2014. — С. 267. — 442 с. — ISBN 978-985-7085-26-2
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
