Метод опозицій — один із методів лінгвістичних досліджень. Добре він поєднується майже зі всіма іншими методами лінгвістичного аналізу, наприклад з дистрибутивним не частіше ніж з компонентним чи контекстологічним.

Вченню про опозиції наука зобов’язана видатному російському філологу М.С. Трубецькому. Теорія опозицій була викладена в його класичній роботі, що стосується фонології.

Основа опозиції може розглядатися як деякий абстрактний інваріант. Реальні елементи виявляються тоді варіантами, коли вони ускладнені деякими додатковими ознаками. При порівнянні враховуються і розглядаються не всі ознаки, лише тільки ті, які визначені істотними для запропонованої моделі.

М.С. Трубецькой розрізняв опозиції по відношенню до системи і опозиції між членами опозиції. Одним із дослідників який успішно з’єднав теорію опозиції з теорією графів був С. Маркус, який переконливо довів, що опозиції по відношенню до системи слід цілеспрямовано розглядати як відносини між опозиціями.

Опозиції між членами опозиції розділяються на:

• привативні,
• градуальні,
• еквіполентні.

Приватними називаються опозиції, один член яких характеризується наявністю, а другий — відсутністю диференціальної ознаки. Приватні опозиції відповідають логічному закону виключеного третього (так — ні) і тому їх називають також бінарними, а класифікацію — дихотомічною.

Градуальними називаються опозиції, члени яких відрізняються різним ступенем або градацією однієї і тієї ж ознаки. Для позначення опозиції прийнято вживати знак «::» або «÷».

Еквіполентними називаються опозиції, які не є ні запереченням, ні підтвердженням якої-небудь ознаки, а характеризуються його якісною відмінністю.

С. Маркус, розробляючи теоретико-множинну теорію опозицій, додав до перерахованих типів ще нульові та диз’юктивні опзиції. Нульові відповідають тотожності, диз’юктивні — відсутності схожості, але ці два типи можуть мати тільки допоміжне значення.

Сам М. С. Трубецькой опозиціям між членами опозиції протиставляв опозиції по відношенню до системи, розрізняючи при цьому:

• пропорційні,
• ізольовані,
• багатомірні.

Пропорційною називається опозиція, відношення між членами якої тотожно відношенню між членами якоїсь іншої опозиції, так що вони утворюють кореляцію опозицій, що дозволяє виявити яку–небудь мовну закономірність.

Якщо в системі немає іншої пари, члени якої знаходилися б в таких же відносинах, дана опозиція вважається ізольованою.

Багатомірними М. С. Трубецькой називав опозиції, основа яких не обмежується членами даної пари, а розповсюджується і на інші елементи в системі.

• Метод суперпозицій

1. Арнольд И.В. «Основы научных исследований в лингвистике» М.: Высш. шк., 1991. (рос.)
2. Трубецкой Н.С. «Основы фонологии». Логическая классификация смыслоразличительных оппозиций М., 1960. (рос.)