Мети́льна гру́па (скорочено мети́л) — функціональна група складу CH₃, утворена відщепленням одного атома Гідрогену від молекули метану. Найпростіша алкільна група. При написанні структурних формул група може позначатися символом Me або не мати позначення взагалі (для скелетної формули).

Метильна група є електронодонором (електроновідштовхувальною групою) і при зміщенні електронної густини решта молекули набуватиме частково негативного заряду. Зокрема, при знаходженні в бензеновому ядрі (молекула толуену) метильна група виявляє властивості орієнтанта першого роду: негативний заряд з'являтиметься на сусідніх положеннях орто і, внаслідок чергування, також у положенні пара, тому введення нових електрофільних замісників відбуватиметься за цими положенням. Введення нуклеофільних замісників у мета-положення на практиці не реалізується.

При наявності в ароматичному ядрі окрім метильної групи також замісника другого роду, метильна група визначатиме положення для нових електрофільних замісників, оскільки саме вона активує ядро для електрофільної атаки. Якщо ж у ядрі знаходиться кілька орієнтантів першого роду, то положення для введення визначатиметься величинами орієнтаційного ефекту, який у метильної групи є порівняно низьким. Наприклад, хлорування орто-крезолу відбуватиметься переважно у пара-положення по відношенню до гідроксильної групи, оскільки вона є сильнішим орієнтантом першого роду.

Реакція введення метильної групи у цільову молекулу має назву метилювання (зворотний процес — деметилювання). Поширеними агентами для метилювання є диметилсульфат і метилйодид.

В органічному синтезі метильна група може використовуватися для захисту гідроксильної, карбоксильної або тіольної груп із утворенням етерів, естерів і сульфідів відповідно:

Класичним способом введення метильної групи у бензенове ядро є реакція Фріделя — Крафтса:

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Метильна група

• Физер, Л., Физер, М. Органическая химия. Углубленный курс / Пер. с англ. под ред. Н. С. Вульфсона. — М. : Химия, 1966. — Т. 1. — С. 161. (рос.)
• Чирва В. Я., Ярмолюк С. М., Толкачова Н. В., Земляков О. Є. Органічна хімія. — Львів : БаК, 2009. — С. 683—694. — ISBN 966-7065-87-4.
• Химическая энциклопедия / Гл. ред. И. Л. Кнунянц. — М. : Советская энциклопедия, 1990. — Т. 2. ДАФ—МЕД. — С. 167. (рос.)

Це незавершена стаття з органічної хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.