Мекран
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Мекран | |
 | |
| Країна |
 Іран і  Пакистан |
|---|---|
 | |
 Мекран у Вікісховищі | |
Координати: 25°30′34″ пн. ш. 64°08′39″ сх. д. / 25.50949500002777981° пн. ш. 64.14437760002778077° сх. д.
Мекра́н, Макран (урду: مکران) — система складчастих гір на півдні Ірану шириною понад 200 км, що тягнеться в східному напрямі на 480 км. Середні висоти 600—1500 м, найвища точка — г. Кухран, 2260 м. Протягуються у вигляді дуги на 1150 км, від Ормузької протоки на заході до околиць гори Кветта на сході, де примикають до північного краю хребта Центральний Брагуї. А також є напівпустельною прибережною смугою на півдні Белуджистану, в Ірані і Пакистані, уздовж узбережжя Аравійського моря і Оманської затоки. Гори складаються з декількох паралельних пасом заввишки 1000—2000 м, розділених подовжніми улоговинами і перетнутих крізними ущелинами. Перська фраза Mahi khoran, рибо-їди (Mahi = риба + khor = їжа) вважається походженням сучасного слова́ Мекран (Makran)[1].
- Найбільша висота — 3 277 м (гора Маран на північному сході Мекрана).
Складені переважно вапняками і пісковиками, в улоговинах і передгір'ях звичайні мергелі, сланці, фліш.
Часті землетруси. У передгір'ях — грязьові вулкани. Переважає пустельна рослинність, на сході — гірська савана, на північному сході — ділянки лісів гімалайського типу. По долинах річок місцями вузькі стрічки листяних лісів і гаї фінікових пальм. Уздовж південних відрогів протягуються прибережні тропічні пустелі Гермсир.
- ↑ The origins of the name on Livius.org. Архів оригіналу за 24 вересня 2013. Процитовано 13 серпня 2008.
- Balochistan and Makran, Pakistan
- Makran Coastal Highway Project [Архівовано 12 червня 2002 у Wayback Machine.]
- Alexander and the Makran Desert [Архівовано 17 березня 2003 у Wayback Machine.]
- 'Music of Makran: traditional fusion from coastal Balochistan' from the British Library Sound Archive [Архівовано 29 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- The Makran coast
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
|
Це незавершена стаття з географії Ірану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
