Медаль Лібіха
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Медаль Лібіха нім. Liebig-Denkmünze | ||||
Країна | Німеччина | |||
---|---|---|---|---|
Тип | медаль і наукова нагородаd | |||
Статус | вручається | |||
На честь: | Юстус фон Лібіх | |||
Нагородження | ||||
Засновано: | 1903 | |||
Нагороджені: | ||||
Черговість | ||||
Сайт | gdch.de/gdch/preise-und-auszeichnungen/gdch-preise/liebig-denkmuenze.html |
Меда́ль Лі́біха (нім. Liebig-Denkmünze) — наукова нагорода на честь німецького хіміка Юстуса фон Лібіха, яку присуджує Товариство німецьких хіміків[de] за значний розвиток хімії.
Вручення нагороди було започатковано у 1903 році попередником організації, Німецьким хімічним товариством, та приурочене до святкування 100 років від дня народження Лібіха. Відтоді визначення переможця велося майже щороку, а з 1994 року її почали присуджувати раз на два роки.
Переможцеві вручається срібна медаль, сертифікат та певна сума грошей. З 1996 року премію фінансує фонд Хімічного товариства.
Рік | Ім'я | Місто |
---|---|---|
1903 | Адольф фон Беєр | Мюнхен |
1904 | Рудольф Кніч | Людвіґсхафен |
1905 | Едуард Бюхнер | Вюрцбург |
1907 | Адольф Франк | Берлін |
1908 | Отто Шенгерр | Дрезден |
1909 | Отто Шотт | Єна |
1911 | Пауль Ерліх | Франкфурт-на-Майні |
1912 | Карл Дітріх Гаррієс | Берлін |
1913 | Еміль Еренсбергер | Траунштайн |
1914 | Фріц Габер | Берлін |
1919 | Карл Бош | Людвіґсхафен |
1921 | Макс Планк | Берлін |
1922 | Вільгельм Норманн | Хемніц |
1924 | Макс Шредер | Берлін |
1925 | Густав Тамманн | Ґетінґен |
1926 | Роберт Емануель Шмідт | Вупперталь-Ельберфельд |
1927 | Фріц Рашиг | Людвіґсхафен |
1928 | Фрідріх Бергіус | Гайдельберг |
1929 | Ганс Фішер | Мюнхен |
1930 | Отто Руфф | Бреслау |
1931 | Фрідріх Еміх | Грац |
Іда Ноддак | Берлін | |
Вальтер Ноддак | Берлін | |
1933 | Адольф Шпількер | Дуйсбург |
1934 | Фердинанд Флури | Вюрцбург |
1935 | Вальтер Рот | Брауншвейг |
Карл Ціглер | Гайдельберг | |
1936 | Густав Франц Гюттіг | Прага |
1937 | Ернст Шпет | Відень |
1938 | Едуард Цинтль | Дармштадт |
1940 | Отто Генігшмід | Мюнхен |
1950 | Еріх Конрад | Леверкузен |
1951 | Вільгельм Клемм | Мюнстер |
1953 | Вільгельм Мошель | Леверкузен |
1955 | Феодор Лінен | Мюнхен |
1956 | Генріх Гок | Клаусталь |
1957 | Фрідріх Адольф Панет | Майнц |
1958 | Герхард Шрамм | Тюбінген |
1960 | Георг-Марія Шваб | Мюнхен |
1961 | Рольф Гуйсген | Мюнхен |
1964 | Гюнтер Шайбе | Мюнхен |
1965 | Вільгельм Гусманн | Аахен |
1967 | Еріх Тіло | Берлін |
1969 | Оскар Глемзер | Ґетінґен |
1972 | Ганс Кун | Ґетінґен |
1973 | Леопольд Горнер | Майнц |
1976 | Горст Поммер | Людвіґсхафен |
1980 | Ернст Рух | Берлін |
1981 | Армін Вайс | Мюнхен |
1983 | Дітер Естергельт | Мюнхен |
1984 | Ульріх Шеллькопф | Ґетінґен |
1986 | Рольф Аппель | Бонн |
1987 | Ґергард Ертль | Берлін |
1989 | Майнхарт Ценк | Мюнхен |
1991 | Курт Іссляйб | Халле |
1993 | Райнхард Гоффманн | Марбург |
1994 | Вольфганг Бек | Мюнхен |
1996 | Вернер Кутцельнігг | Бохум |
1998 | Гельмут Шварц | Берлін |
2000 | Райнхарт Альріхс | Карлсруе |
2002 | Ганс Вольфганг Шпісс | Майнц |
2004 | Арндт Сімон | Штутгарт |
2006 | Герберт Майр | Мюнхен |
2008 | Вольфганг Кретшмер | Гейдельберг |
2010 | Йоахім Зауер | Берлін |
2012 | Вальтер Тіль | Мюльгайм-на-Рурі |
2014 | Ганс-Ульріх Райсіг | Берлін |
- Gesellschaft Deutscher Chemiker — GDCh-Preise [Архівовано 13 липня 2019 у Wayback Machine.] (нім.)
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.