Мауріціо Серра
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Мауріціо Серра | |
|---|---|
| Народився | 3 червня 1955[1] (69 років) Лондон, Велика Британія |
| Країна |  Італія |
| Діяльність | дипломат, письменник |
| Alma mater | Римський університет ла Сапієнца |
| Знання мов | італійська[2] і французька |
| Членство | Французька академія[3] |
| Жанр | історія і біографія |
| Посада | seat 13 of the Académie françaised[3] |
| Батько | Enrico Serrad |
| Нагороди | |
Мауріціо Серра (італ. Maurizio Serra ; 3 червня 1955, Лондон) — італійський дипломат та історик. Перший в історії італієць — член Французької академії (з 2020).
Мауріціо Серра працював в італійських посольствах у Західному Берліні та СРСР, пізніше був послом Італії при ЮНЕСКО в Парижі. Очолював Дипломатичний інститут при Міністерстві закордонних справ Італії, викладав історію міжнародних відносин у римському Вільному міжнародному університеті суспільних наук імені Гвідо Карлі[it] Автор монографій та статей, серед найвідоміших праць — Fratelli separati. Drieu-Aragon-Malraux (Розлучені брати. Дріє — Арагон — Мальро", Settecolori, 2006) та Antivita di Italo Svevo ("Антижиття Італо Свево ", Aragno, 2017)[4].
Пише італійською та французькою мовами, також досконало володіє англійською. У 2011 році його книга Malaparte, vies et légendes (Малапарте, життя та легенди) відзначена Гонкурівською премією за біографію[fr] .9 січня 2020 року обраний до Французької академії на місце, що залишалося вакантним після смерті Сімони Вейль у 2017 році. Отримав 17 голосів, при одному голосі, поданому за Едуардо Пізані[fr], двох незаповнених бюлетенях і чотирьох, помічених хрестиком[5]. Став першим в історії італійцем, обраним до Французької академії[6].
- Una cultura dell'autorità. La Francia di Vichy, Collana Biblioteca di Cultura moderna, Bari, Laterza, 1980, ISBN 978-88-420-1682-3 . — Collana Biblioteca di Nuova Storia Contemporanea, Firenze, Le Lettere, 2011, ISBN 978-88-608-7488-7 .
- L'esteta armato. Il Poeta-Condottiero nell'Europa degli anni Trenta, Bologna, Il Mulino, 1990. — Nuova edizione riveduta e ampliata, La Finestra Editrice, 2015, ISBN 978-88-95925-54-7 .
- La ferita della modernità. Intellettuali, totalitarismo e immagine del nemico, Collana Saggi n.393, Bologna, Il Mulino, 1992, ISBN 978-88-150-3680-3 .
- Al di là della decadenza. La rivolta dei moderni contro l'idea della fine, Collana Saggi, Bologna, Il Mulino, 1994, ISBN 978-88-150-4676-5 .
- François Fejtő-M. Serra, Il passeggero del secolo. Guerre, Rivoluzioni, Європа (Le Passager du siècle, 1999), traduzione di Aridea Fezzi Price, Collana La Nuova Diagonale, Palermo, Sellerio, 2001, ISBN 978-88-389-1677-9 .
- L'inquilino del Quai d'Orsay, Collana La Nuova Diagonale, Palermo, Sellerio, 2002, ISBN 978-88-389-1771-4 .
- Dopo la caduta. Episodi del Novecento, Collana Transizioni, Ideazione, 2004, ISBN 978-88-888-0037-0 .
- Fratelli separati. Drieu, Aragon, Malraux, cura di M. Cabona, S. Pallaga, M. Grillo, Collana Solitudini, Edizioni Settecolori, 2007, ISBN 978-88-902-3670-9 .
- Marinetti et la révolution futuriste, trad. de Carole Cavallera, Париж, Éditions de L'Herne, coll. «Carnets de l'Herne», 2008, 115 p. ISBN 978-2-85197-881-3 .
- Guido Piovene. Il diavolo e l'acquasanta, Collana Luoghi, Liaison, 2009, ISBN 978-88-955-8608-3 .
- Malaparte, vies et légendes, Paris, Éditions Grasset et Fasquelle, 2011, ISBN 978-2-246-75281-3 .
- Antivita di Italo Svevo, Коллана бібліотека, Torino, Nino Aragno Editore, 2017, ISBN 978-88-841-9928-7 .
- L'Imaginifico. Vita di Gabriele D'Annunzio, Collana I narratori delle tavole, Neri Pozza, 2019, ISBN 978-88-545-1794-3 .
- Amori diplomatici. Un romanzo in tre movimenti (Amours diplomatiques, 2020), Venezia, Marsilio, 2021, ISBN 978-88-297-0794-2 .
- Великий офіцер Ордену «За заслуги перед Італійською Республікою» (27 грудня 2019 року)[7] .
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #130367419 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Французька академія — 1635.
- ↑ Stefano Montefiori (10 січня 2020). Maurizio Serra, un italiano all’Académie di Parigi (італ.). Corriere della Sera. Процитовано 7 червня 2021.
- ↑ L’Italien Maurizio Serra élu au fauteuil de Simone Veil à l’Académie française (фр.). Le Monde. 9 січня 2020. Процитовано 7 червня 2021.
- ↑ Thierry Clermont (9 січня 2020). Maurizio Serra: un Italien sous la Coupole (фр.). Le Figaro. Процитовано 7 червня 2021.
- ↑ Serra Amb. Maurizio Enrico Luigi (італ.). quirinale.it. Процитовано 7 червня 2021.
- Публікації Мауріціо Серра на сайті CAIRN (фр.)
 | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | Autoritats UB: a1319021 · BIBSYS: 9007851 · BNC: a11673874 · BNF: 12034261s · CANTIC: 981058524448806706 · CiNii: DA08740791 · CONOR.SI: 150524259 · GND: 130367419 · GKG: /g/1hl3gqhzj · ICCU: RAVV031761 · ISNI: 0000000110376763 · J9U: 987007401457405171 · LCCN: n80126807 · NCF: ncf12122704 · NTA: 314326448 · NUKAT: n01093636 · RERO: 02-A003822940 · SHARE: 165843 · SUDOC: 028523369 · URBS: 265540 · VIAF: 9863138 |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
