Макс фон Шенкендорфф
нім. Max Heinrich Moritz Albert von Schenckendorff
Народився	24 лютого 1875(1875-02-24)[1] Пренцлау, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер	6 липня 1943(1943-07-06)[1] (68 років) Карпач, Третій Райх
Країна	Німецький Райх
Діяльність	військовослужбовець
Alma mater	Cadet Corps in Tashkentd
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	генерал від інфантерії
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Макс Генріх Моріц Альберт фон Шенкендорфф (нім. Max Heinrich Moritz Albert von Schenckendorff; 24 лютого 1875, Пренцлау — 6 липня 1943, Круммгюбель) — німецький офіцер, генерал піхоти вермахту..

Виходець із давнього прусського роду, відомого з 13 століття. Старший брат Генріха фон Шенкендорффа.

Закінчив кадетський корпус, з 1894 року служив в піхоті. Під час Першої світової війни служив командиром батальйону, з липня 1918 року — офіцер для особливих доручень при начальнику генерального штабу. З 1922 по 1926 рік служив в міністерстві оборони. У лютому 1930 року був звільнений з дійсної військової служби.

Повернутий на дійсну військову службу під час загальної мобілізації в 1939 році. Під час німецько-радянської війни командував частинами забезпечення і тилом групи армій «Центр». Був одним з ініціаторів створення колабораціоністських військових частин і прихильником скорочення репресій проти місцевого населення в тилу німецької армії. На Смоленському процесі названий одним з головних винуватців масових вбивств і вивезення в Німеччину жителів Смоленщини. У міру зростання партизанського руху на окупованій території був змушений приділяти багато уваги антипартизанським операціям. Також був одним з активних провідників політики переслідування і геноциду єврейського населення. Зокрема, згідно з його наказом № 1 від 7 липня 1941 року вводилися обов'язкові для носіння євреями з 10 років нарукавні пов'язки білого кольору з намальованою жовтою зіркою Давида. 21 серпня видав наказ, який з метою «суворого контролю за діяльністю євреїв» забороняв їм залишати місця проживання. Підлеглі Шенкендорффу війська відрізнялися жорстокістю і масовою участю у винищуванні євреїв.

1 січня 1943 року відправлений Адольфом Гітлером у відставку у зв'язку із захворюванням серця. Помер від серцевого нападу 6 липня 1943 року в місті Круммгюбель під час проходження курсу лікування в місцевому санаторії.

• Столітня медаль
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (1919)
• Орден Святого Йоанна (Бранденбург), лицар справедливості
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Німецький хрест в золоті (26 грудня 1941)

• Ekkehard Meyer-Düttingdorf: General der Infanterie Max von Schenckendorff. In: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Band 1. Primus, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-083-2, S. 481—488.
• Черноглазова В. А. Уничтожение евреев Белоруссии в годы немецко-фашистской оккупации // Трагедия евреев Белоруссии в 1941— 1944 гг. : Сборник материалов и документов. — Мн., 1997. — Вып. 2. — С. 17-29. — ISBN 985627902X.
• Холокост в Беларуси. Документы и материалы. — Мн.: НАРБ, 2002. — С. 5—6. — 276 с. — 1000 экз. — ISBN 9856372240.
• Хеер Х. Вермахт и холокост // Трагедия евреев Белоруссии в 1941— 1944 гг : сборник материалов и документов. — Мн.: Э. С. Гальперин, 1997. — С. 30-46. — ISBN 985627902X.
• Розенблат Е. С. Палачи и жертвы Брестского гетто // Сост. Басин Я. З. Уроки Холокоста: история и современность : Сборник научных работ. — Мн.: Ковчег, 2010. — Вып. 3. — С. 105. — ISBN 9789856950059.

1. ↑ ^{а б в} Discogs — 2000.
   d:Track:Q504063