Ліді́йський лад — один із давньогрецьких та середньовічних ладів. Названо відповідно до назви стародавньої країни в Малій Азії — Лідії, звідки, можливо, він і походив.

В давньогрецькій системі лідійський лад розглядався як октавний, складений з двох лідійських тетрахордів. Будучи складеним з двох діатонічних тетрахордів лідійський лад був би ідентичним натуральному мажору і сучасною нотацією був би записаний як С D E F | G A H С. Складений з хроматичних тетрахордів, лідійський лад записаний як C D♯ E F | G A♯ H C, а з енармонічних — як C E E↑ F | G H H↑ C (знак «↑» позначає підвищення на чверть тону).

При переміщенні тетрахордів утворювалися похідні лади — гіполідійський лад: F | G A H C | (C) D E F, або гіперлідійський: G A H C | (C) D E F | G.

У сучасній теорії музики лідійським називається лад, що схожий на натуральний мажор, але відрізняється підвищеним четвертим ступенем, наприклад:

Лідійський лад можна зустріти в європейській музиці останніх століть, проте, як правило, фрагментарно.

Як приклад застосування в класичній музиці можна навести третю частину з квартету № 15 op. 132 Л. Бетховена.

У сучасній поп-музиці — відкриваюча тема мультсеріалу «Сімпсони»^[en] Д. Ельфмана.

• Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)
• Barbera, André. 1984. «Octave Species» (July) Journal of Musicology 3, no. 3 (July): 229-41. http://www.jstor.org/stable/763813 [Архівовано 7 листопада 2015 у Wayback Machine.] (Subscription access) DOI:10.1525/jm.1984.3.3.03a00020