Леон Людвік Сапега
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Леон Людвик Сапега | ||
|---|---|---|
| Leon Ludwik Sapieha | ||
 | ||
| Псевдо | Лев Сапіга | |
| Народився | 18 вересня 1803 Варшава | |
| Помер | 1 вересня 1878 (74 роки) Красічин | |
| Поховання | Красичинський замок[1] | |
| Громадянство | .svg){kind=small} Австро-Угорщина | |
| Діяльність | економіст, військовослужбовець, адвокат, політик | |
| Знання мов | польська | |
| Членство | Галицьке господарське товариство і Polskie Towarzystwo Tatrzanskied | |
| Титул | князь | |
| Посада | посол до Галицького сейму[d] і член Палати панів Імперської Ради[d] | |
| Рід | Сапіги | |
| Батько | Aleksander Antoni Sapiehad[1] | |
| Мати | Anna Jadwiga Sapieżynad[1] | |
| Брати, сестри | Anna Zofia Sapiehad | |
| У шлюбі з | Ядвіга Сапіга[1] | |
| Діти | Адам Станіслав Сапега[2][3], Q123232272?[3], Q123232273?[3], Q123232274?[3], Q123232275?[3], Q123232276?[3], Q123232277?[4] і Q123232278?[4] | |
| Нагороди |
| |
 | ||
Леон Людвік Сапега (іноді Сапіга[5], пол. Leon Ludwik Sapieha; 18 вересня 1803, Варшава — 1 вересня 1878, Красічин) — галицький громадсько-політичний діяч. Один з очільників «Руського Собору». Перший маршалок Галицького сейму.
Молодший син мечника Варшавського князівства, шамбеляна та ад'ютанта Наполенона І князя Александра Антонія Сапеги та його дружини (графині з походження) Анни Ядвіґи із Замойських.[6] Предки:
- Марцін Замойський
- донька Вишневецького Костянтина Анна.
Дитинство з матір'ю та сестрою провів у Парижі. 1835 р. купив замок Красицьких, перетворив на родову резиденцію. Отримав: 1836 року на Галицькому становому сеймі — галицький «індиґенат»; потім титул «великого стражника срібла коронного» (нім. Oberstandsilberkämmerer).
1839 року разом з Александром Фредром запропонував спорудити залізницю Бохня — Львів — Бережани[7].
1848 року був членом польської Центральної національної ради.
1862 р. за допомогою глобуса і шнурівки переконував англійських капіталістів, що для них найвигіднішим є будівництво трансконтинентальної залізниці від Англії до Індії через Львів. Влітку 1863 р. спільно з англійцями заснував «Англо-австрійський банк». 11 січня 1864 р. цісар Франц Йозеф І надав консорціуму Л. Л. Сапіги — Томаса Брессі (англійський інженер; споруджував залізниці по всьому світі — від Канади до Австралії, отримав нагороди в Англії, Італії, Австрії) на будівництво залізниці Львів — Чернівці — Ясси. Був першим президентом «Товариства Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці» (назва — з 15 жовтня 1868 р., до цього, з 1 червня 1864 р. — «Товариство Львівсько-Чернівецької залізниці»).[8]
1869 року Лаврівський Юліян в порозумінні з князем Л. Л. Сапігою (з ним зблизився під час польського повстання 1863 року) та міністром закордонних справ графом Фрідріхом Фердинандом Байстом (основним інспіратором акції, обраним до Галицького Сейму Торгово-промисловою палатою Бродів) виступив в Сеймі з резонансною промовою про польсько-українську співпрацю на основі католицької духовності.
Лише іноді передавав свої повноваження заступникам: Юліяну Лаврівському, Івану Ступницькому, ніколи — митрополиту Спиридону Литвиновичу.[9] У спогадах стверджував про сильний (спочатку — тотальний) вплив духовенства на послів-селян.[10] 23 березня 1875 року був звільнений з посади маршалка Галицького сейму на підставі власної заяви про відставку від 1869 року.
Помер 11 вересня 1878 року в Красічині, був похований у підземеллі замкової каплиці 14 вересня. Поховання було пишним за участі багатьох владців, представників громадськости.
Володів маєтками в Журавиці (поблизу Перемишля, придбав 1834 року Журавицю Руську і Ляцьку з 3-ма фільварками), Озерянах, Ланівцях, Більчому-Золотому — на Поділлі (придбав на ім'я матері), Красічин — свою основну резиденцію — з п'ятьма фільварками придбав 1835 року. Віном дружини були Старе Село та Запалів з п'ятьма фільварками. Пізніше володів двориком на вул. Широкій (тепер Коперника) у Львові, маєтком у Рава-Руській (1874). 1873 року власність оцінював у 3 млн золотих ринських.
1866 року придбав папірню в Черлянах, яку потім перетворив на Акціонерне товариство, що через кілька років збанкрутувало; втратив на цьому 300000 золотих ринських. Схожа доля — в рафінерії нафти у Перемишлі, лляної мануфактури в Красічині.
- ↑ а б в г Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 105. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б в г д е Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 107. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
- ↑ а б Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 108. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
- ↑ Сапіга Лев [Архівовано 9 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 452. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- ↑ Sapiehowie (05) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів : ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. — іл. — С. 52. — ISBN 978-617-655-000-6.
- ↑ Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія… — С. 45.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 30.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 86.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.
- Ярема Г. Князь Леон Сапіга не дозволив доньці вийти заміж за бідного. А тепер у замку одружуються наречені [Архівовано 23 січня 2017 у Wayback Machine.] // Високий замок. — 2017. — № 6 (5555) (17 січ.). — С. 12. — (Подорожі).
- Kieniewicz S. Sapieha Leon h. Lis (1803—1878) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polskia Akademja Nauk, 1994. — T. XXXV/1, zeszyt 144. — S. 76—81. (пол.)
- Leon ks. Sapieha-Kodeński h. Lis (ID: lu.8306) [Архівовано 30 січня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | FAST: 230891 · Freebase: /m/064d6p · GND: 1029137447 · ISNI: 0000000071508443 · LCCN: n88116145 · MAK: 9810666325905606 · NUKAT: n2005095162 · SUDOC: 074250493 · VIAF: 48316802 |
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
