Ложа (зброя)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ло́жа[1], також лож[2], ло́же[3] (за походженням це слово пов'язане з «лежати»)[4], заст. оса́да[5] — частина деяких видів ручної вогнепальної зброї (гвинтівки, автомата, карабіна, мисливської рушниці тощо), яка слугує для з'єднання окремих її деталей і зручності дії під час стрільби та в рукопашному бою.
Ложа з'явилася разом з появою ручної вогнепальної зброї (ручниць, кулеврин) у XV столітті як аналог станка в гармати й являла собою дерев'яну колодку, до якої кільцями або скобами кріпився ствол. Задовго доти ложі існували в арбалетів (у деяких мовах щодо лож рушниці й арбалета вживаються різні терміни)[6].
Ложа, як правило, складається зі двох частин: приклада й цівки. Зазвичай виготовляється із дерева, але ложі роблять і з інших матеріалів (пластику, металу). Ложі бувають цільними і роздільними.
- Цільна ложа — цівка та приклад зроблені одною деталлю (дерев'яні — із цільного шматка дерева). Такі ложі мають гвинтівка Мосіна, АВС-36
- Роздільна ложа — цівка та приклад складаються із різних деталей і можуть навіть не примикати один до одного. Такі ложі мають АК-47, ППД-40, зброя з переламним затвором.
На зброї з рухомою цівкою (помпові рушниці) частиною ложі є тільки приклад.
- ↑ Ложа // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Лож // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Ложе // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ Осада // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Online Etymology Dictionary, tiller. Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 9 грудня 2021.
- Словарь военных терминов. — М.: Воениздат Сост. А. М. Плехов, С. Г. Шапкин. 1988
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
